Володимир Рутківський "Сторожова застава" ( розділ"Володимир Мономах") Аудіювання

Його поранив половецький вершник під час обстрілу.

Він упав із самої вершини вежі через різкий подув вітру.

Він оступився на рівному місці, коли злізав із вежі, і в нього набрякла нога.

Його ужалила змія біля болота.

На іншому березі Сули стояли фортеці половців, яких він ніколи не бачив.

Болото повністю пересохло, а замість очерету росли високі дубові гаї.

На місці Воронівки стояло велике місто з кам'яними мурами та вежами.

Сула була зовсім поруч, хоча у XXI столітті до неї було 7 км, а на місці майбутніх сіл зеленіли суцільні густі ліси.

Селян із Воронівки, які шукали зниклу худобу.

Загони князя Володимира Мономаха, що прямували до східних воріт.

Двох вершників, які чергували біля Змієвої нори, щоб допомогти Вітькові повернутися додому.

Половецьких розвідників, які готувалися до штурму Римова.

Панько зателенькав у калатало з верхівки вежі.

Вітько помітив, як із Мохнацького лісу вихопилася група вершників і помчала до Римова.

Ілля Муровець почув тупіт коней біля східних воріт.

Дід Овсій побачив у степу велике половецьке військо.

Попросив Вітька підвезти його на знайденому біля ставка коні.

Скривдивши Панька, скочив на його коня й помчав у куряві.

Швидко побіг пішки попереду всіх дружинників.

Поїхав на своєму власному бойовому коні Гнідкові.

Вітько першим здогадався, що до міста наближаються половці.

Вітько піймав і привів коня для травмованого Панька.

Завдяки пильності Вітька дружинники вчасно зібралися й не зганьбилися перед князем Мономахом.

Вітько заступився за діда Овсія під час сварки з Іллею Муровцем.

Щоб навчити сина воїнської майстерності в половецьких ханів.

Як покарання за те, що переяславці порушили кордон по річці Сула.

Щоб викупити з полону Іллю Муровця та Олешка Поповича.

У виконання угоди про ненапад, укладеної через чисельну перевагу ворога.

Олешко нагадав йому про сина Святослава, з яким той товаришував у дитинстві.

Князь вважав Олешка винним у тому, що той не встежив за вежею.

Князь дізнався, що Олешко програв свій меч у змаганні.

Олешко відмовився їхати з князем до Переяслава.

Прагнули видати Вітька за справжнього воїна молодшої дружини.

Думали, що Мономах визнає Вітька половецьким шпигуном.

Побоювалися, що князь забере Вітька до Переяслава, подалі від Змієвої нори.

Боялися, що князь покарає хлопця за те, що той не має зброї.

Нібито Ілля Муровець призначив Вітька старшим вартівником.

Нібито Вітько подавав сигнали розвідникам за Сулою.

Нібито Вітько шукав на вежі зниклого коня Панька.

Нібито Вітько зліз на вежу, щоб врятувати знятого вітром капелюха діда Овсія.

Дід Овсій сам зізнався у брехні та попросив вибачення.

Вітько заплутався у свідченнях і почервонів.

Вітер у цей час взагалі не дув і не міг зірвати бриль.

На голові діда Овсія не було жодного капелюха (він був простоволосим).

Один із половецьких заручників, який чергував на Городищі.

Дід Овсій, який швидко повернувся на варту.

Спостережник Панько, який пересилив біль і виліз на вежу шукати Вітька.

Олешко Попович, який встиг непомітно вибігти на гору.