Вхідне тестування 10 клас

три

чотири

дві

п'ять

Я люблю тебе, друже, за те, що не можу тебе не любити.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки, коли рида од щастя соловей і заглядає сонце під повіки у тишині задуманих алей.

кома

двокрапка

тире

крапка з комою

група слів, словосполучень та речень;

висловлювання, що складається з кількох речень;

група речень, об'єднаних темою та головною думкою;

кілька мікротем.

Східний небокрай червоно горів, неначе хтось далеко на обрії запалив велике кострище.

Нам дивно, що ви сюди заїхали.

Гасли вікна, бо вже синій день дивився крізь намерзлі шибки до кожної хати.

А ввіччю, либонь, стояв відтворений образ того, хто не здався, хто лишився таки там (Іван Багряний).

І росло ще, пригадую, багато тютюну, в якому ми, маленькі, ходили, мов у лісі, в якому пізнали перші мозолі на дитячих руках (О.Довженко.

Була вже майже укінченою артисткою і працювала саме над одним образом, який хотіла продати і поїхати до Італії, щоб побачити тамошню штуку та найти й собі дорогу до неї (О.Кобилянська).

Ось туди, де ти пообморожував ноги й легені, де ти, врешті, в біді та злиднях, серед страхітливих пригод і азіатських турбот дочасно склав свої бурлацькі, ревматичні кості (Іван Багряний).

Вчилася музики, і язиків, і прерізних робіт ручних, ба — і все інше, що лише можна було, забирала я в себе, щоб стало колись капіталом і обернулося в хосен (О.Кобилянська).

Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне (М.Коцюбинський).

Часом, коли сонце добре припече, він аж синів увесь від кашлю і ревів, як вовк чи лев, хапаючись обома руками за штани, де була та грижа, і закарлючуючи догори ноги, зовсім як маленький (О.Довженко).

Не менш давні і не менш легендарні омулі, що стали одною з перлин всеросійських гордощів і що купувати їх тут стало священною традицією (Іван Багряний).

Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри (М.Коцюбинський).

Приємно коли позіхає дід і коли дзвонять до вечерні літом (О.Довженко).

А коли заходила ніч коли темрява заливала геть-чисто все і ставало так темно як він ще ніколи не бачив він зупинявся і спав де випадало (Іван Багряний).

Здавалось морські буруни застигли саме в ту мить коли буря підняла їх з дня щоб кинуть на землю та заллять світ (М.Коцюбинський).

Настане весна висохне роса на травах.

Зробив добро для тебе чоловік ти вдячний будь йому повік.

Я відчуваю ми обов'яково переможемо!

За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив корбу: колодязь був глибокий.

Небо прорізали вогняні стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вихор.

І пригадалося йому дитинство: над водами хиляться лози, лелека пливе в висоті.

Коли відчинились двері, вона лише злегка повернулась, щоб упевнитись, хто увійшов, і знову зосереджено схилилась над книжкою.

Защебетав соловейко — пішла луна гаєм. (Т. Шевченко)

Данька не будили — він сам устав спозаранку. (Є. Шморгун)

Пізній листопад — буде сувора зима. (Нар. тв.)

Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля. (М. Рильський)

Три

Чотири

П’ять

Шість

Переконатися пора зробивши зло не жди добра.

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду.

У товаристві лад усяк тому рад.

Правильно сказав Сенека жорстокість народжується з посередності й слабкості.

Говорять думи і діброви говорять гори луг, ріка говорять птиці вечорові розмов точиться струнка.

Знову цвітуть каштани хвиля дніпровська б’є.

Небо прорізали вогняні стріли ударив грім на пильних дорогах знявся вихор закрутився клубком і помчав у жита.

Спріває Маланці колос сміється лука ранніми росами дзвоном коси кличуть городи синім листом тучна земля диха на неї теплом.

Сонце сідає за горизонт, ховаючи своє ясне проміння.

Сонячні промені освітили луг, поле і широченне глибоке озеро.

Сонце сідає - тіні виростають.

Сідає вже сонечко, заливаючи увесь простір червоною барвою.

Стиль одягу має велике значення, але практичність важливіша.

Музика не потребує перекладу, бо вона промовляє до душі.

Музика подобається всім: дітям і дорослим.

Музика очищає розум, надихає його та мотивує до творчості.

Коли починає звучати класична музика, я стаю ніби добрішим.

Він стільки пісень знає, на скрипочці грає, весело співає.

Дощ перестав, і все навкруг запахло свіжістю.

Не тільки дівчата дбають про стильне вбрання, а й хлопці переймаються цим.

Люблю міста, що стоять на великій річці.

Небо, засіяне зорями, чудово заблищало.

Ми просто йшли; у нас нема зерна неправди за собою.

Вже й дикі гуси пролітати стали, кричали крізь туман.

Краще жити як у комедії, ніж як у фільмі жахів.

Малі озера блискають неслізно, колише хмара втомлені громи.

У душі господар непокоївся: осінь видалася дощова.

У змаганнях ми обов'язково переможемо і візьмемо приз!

Повіяв вітер по долині - пішла дібровою луна.

кому

тире

крапку з комою

жодного розділового знака

розкидаючи рожеві плями по піску.

і тепло разом із собою забирало.

проте клекотів сильний прибій.

і накладало ніжні сліди на берег.

А 1

Б 2

В 3

Г 4

Д 5

І де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила.

Море так хлюпає, що аж слухати любо.

Благословен, чий труд прославив країну рідну.

Дитя в городі ходить біля мами, де літо трави стелить килимами.