Вікторина "Поза межами болю"

"Поза межами болю" - це напівфантастична, напівавтобіографічна повість.

Причиною для написання твору стало намагання Осипа Турянського реабілітуватися від статусу "полонений".

Повість оповідає про події громадянської війни на Балканах.

Оглядівський - це сам автор.

За сюжетом, полонені рухалися "шляхом смерті" до Албанії.

Від загального каравану полонених відділилися восьмеро чоловіків.

Аби знайти найслабшого "для загального добра", чоловіки вирішують влаштувати імпровізовані бої.

Першим не витримав випробування серб Бояні.

Остаточно не втратити здоровий глузд Оглядівсьому допомагає згадка про дружину й донечку.

Кожен із персонажів має якусь свою історію за плечима. Наприклад, поляк Пшилуський не може пробачити дружині зради.

Кожен із персонажів має якусь свою історію за плечима. Наприклад, австрієць Штранцінгер осліп та онімів через пережите.

"Прокляте те життя, в котрому слабший мусить згинути, щоб дужчий міг жити!" - каже Добровський.

Угорець Сабо, на думку товаришів, щасливий, бо йому немає за ким тужити.

У пориві відчаю й злості на світ, у якому людське життя нічого не варте, Сабо їсть гроші.

Усі одразу категорично відмовилися їсти м'ясо свого померлого товариша.

Від морального падіння через людоїдство усіх врятував Ніколич.

Штранцінгер віддає останнє, що тримало його на цьому світі - свою скрипку.

Ніч змогли пережити лише двоє: Оглядівський і Ніколич, адже вони єдині мали дух, сильніший за тіло.

Рятівником виявився українець Василь Романишин.

Для порятунку необхідно було опустити тіло людини в гарячу воду.

"Люди не є злі... не є добрі. Люди тільки нещасливі і щасливі", - такий висновок робить Оглядівський наприкінці твору.