Вікторина. Остап Вишня. "Перший диктант"

Події у творі розгортаються за тих часів, про які старі наші люди, жартувавши, казали: «Було це за царя Опенька, як була земля тоненька!» , хоч і звався він не Опеньком, а Миколою, і були на нашій землі пани.

На хуторі не було школи і церкви, а тому треба було йти десятки кілометрів туди-сюди, щоб навчатися. Та найбільше лихо, не переборене для більшості батьків, — чоботи!

Парасі пошили чобітки зі старих бабусених шкарбанів.

Вчила нас злої душі молоденька вчителька Марія Андріївна, висока, що весь час закутувалася в теплу хустку і все — кахи! кахи! Не любили ми молоденьку нашу вчительку Марію Андріївну.

І от одного дня після різдвяних канікул увіходить до класу Марія Андріївна та і звертається до нас, що ходили до школи шосту зиму, були, значить, уже в 6 класі:

-Напишіть, діти твір "Як ви провели зимові канікули".

Першого диктанта я вже не пригадую, але пам’ятаю одну його фразу дуже добре. Диктувалося російською мовою, бо шкіл рідною українською мовою за царя на Україні не було.

Марія Андріївна принесла перевірені наші зошити з першим диктантом. Почала вона говорити про те, що написали ми перший диктант не дуже, сказать, удало, помилок багатенько.

Почала кричати на нас, бити по парті лінійкою.

За диктант хлопчик отримав двійку.

— Я собі думав, пани їдуть, то й собака в них панської породи, батько часто говорять, що їх пан та бариня лають, я й думав, що коли пани лаються, то й собаки їхні не кращі за них і теж лаються...

— А воно, бач, і не так! — засміялася Марія Андріївна.

Твір закінчується так:

Я сів і ледве не заплакав:

— Здохла б вона йому, та собачка, разом із панами!..

Автор у творі підкреслює важливість рідної, української мови для її народу. Демонструє, що влада примушувала малих українців вивчати чужу, не зрозумілу для них мову.

За жанром цей твір - автобіографічне оповідання.

Тема твору: гумористичне зображення дитинства Павла Губенка крізь призму тонкого ліризму.