Відомості із синтаксису, пунктуації і стилістики

За лісом ще жевріло небо, а в степу було темно.

Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені.

Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі.

Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями, а потім і яром.

Ще мить і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

Свіжі роси зблискували на травах і сонце купалося на левадах.

Далеко у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

На ганку голосно сміються діти і пурхають горобці.

І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

Жайворонок заспівав і мені теж захотілося злетіти в небо.

Мені потрібне слово а не слава.

так що сон не йшов і вночі;

проте зранку добрі новини не забарилися;

й обговорювали складну ситуацію;

передчуваючи серйозні ускладнення.

У блакитних очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його.

Збратав нас труд, що творить чудеса.

Історія, що сколихнула душу, здається мені дуже значущою.

Лебедина зграя, що летить у тумани блакитні, осінню пісню кидає на місто.

Миші бігали по помості, а мухи покинули хати і своїм гудінням не

ворушили мертвої тиші.

А тепер чого так серед ночі море плаче, й темрява тремтить?

Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї!

Біліє сніг в лелечому гнізді, і льоду вже намерзло пів бадді.