Систематизація найважливіших відомостей із синтаксису, пунктуації і стилістики

На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч.

Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені.

Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі.

Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

Сині роси зблискували на травах і сонце купалося на левадах.

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Мені потрібне слово а не слава.

так що настрій зіпсувався на цілий день;

проте погода посприяла нам і цього разу;

й обговорювати можливі перешкоди;

передчуваючи серйозні ускладнення.

А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі.

Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина.

Духовність — озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає

зруйнувати життя.

Народе мій, як добре, що ти у мене є.

У карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його.

Збратав нас труд, що творить чудеса.

Історія, що сколихнула душу, здається мені дуже значущою.

Лебедина зграя, що летить у тумани блакитні, осінню пісню кидає на місто.

Миші бігали по помості, а мухи покинули хати і своїм гудінням не

ворушили мертвої тиші.

А тепер чого так серед ночі море плаче, й темрява тремтить?

Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї!

Біліє сніг в лелечому гнізді, і льоду вже намерзло пів бадді.