Василь Стефаник «Камінний хрест»

Жанр твору - психологічна новела.

Твір складається із 7 розділів.

Новела змальовує трагедію переселення галицьких селян до Австралії у середині ХХ ст.

Прототипом Івана Дідуха є сам автор.

Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі газдою, відтоді він збудував велику хату.

Після десятирічної служби у війську Іван повернувся в село і став ґаздою на залишеному в спадщину кам’янистому горбі.

На горбі працював лише Іван, а жінка з синами обробляли нивки, що купив за гроші, принесені з війська.

Івана добре знали в селі з того, що до церкви ходив щосвята і щонеділі.

Іван спродав усе, що мав, бо сини з жінкою наважилися до Канади вибратися.

Івана в селі прозвали Переломаним, бо його вітер підвіяв.

Дідух називає Канаду раєм.

«Коби-м міг, та й би-м го в пазуху сховав, та й взєв з собов у світ», - так головний герой говорить про свого коня.

У фразі «одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі» вжито паралелізм.

Іван просить односельців щоразу на святу неділю, коли світитимуть поле, не минати його горба, на якому поставив хрест.

У фразі «Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук» йдеться про те, що Дідух бив жінку за те, що вона захотіла до Канади.

Кульмінацією новели є момент, коли Іван із дружиною пускаються в танець.

Кам’яний хрест, поставлений Іваном Дідухом на горбі, - це згадка про всіх галичан, що залишили рідну землю.

Прізвище Івана - Дідух — зі старослов'янської мови означає «дух предків».

Фразеологізм "нести свій хрест" — означає вибрати собі правильну дорогу в житті.

Твір належить до реалізму.

Одним із найяскравіших засобів індивідуалізації головного героя є його діалоги з односельцями й дружиною.

Одними з головних проблем, порушених автором у творі, є влада землі над людиною і нерозривний зв’язок людини із землею.

Персонажами твору є Іван Дідух, Катерина (дружина Івана), діти Катерини та Івана, Палагна, кум Михайло, Іван Палійчук, три білих вівчарки, селяни.

У новелі Стефаник стверджував, що, емігруючи до Канади, українці з одного пекла потрапляють в інше — ще страшніше, ще жорстокіше.