Українська література, 8 клас, Джури козака Швайки.

Так, це видно з того, як вони постійно полюють на хлопців.

Ні, адже в тексті згадується татарин Рашит, який допомагає козакам.

Ні, бо Швайка й хлопці втекли з татарського полону без жодної допомоги.

Татари нічим не відрізнялися від козаків, у них була ідентична культура.

Він став дуже сильним і взяв на себе обов'язки провідника.

Він захворів: у нього гарячка, маріння та слабкість.

Він перестав розуміти українську мову.

Він почав боятися татар і відмовлявся йти далі.

Польський розвідник, який шпигує за козаками.

Татарин, колишній полонений козаків, який тепер працює на них.

Татарин-пастух, давній знайомий і майже брат Швайки.

Український козак, що вміє маскуватися під татарина.

Спершу додав Швайка, потім долив води.

Додав зілля, яке "забув" додати раніше.

Зразу додав правильне зілля, яке він приніс із собою.

Він не додавав ніякого зілля, а просто нагрів воду.

Бо він сам заблукав і не знав дороги.

Бо на шляху до Дніпра їх могли чекати татари, а в інший бік — ніхто.

Бо він хотів спочатку відвідати свій рідний льох у Воронівці.

Бо йому доручили розвідати татарські степи.

Її удочерила татарська сім'я, і вона стала мусульманкою.

Її заб'ють на смерть за спробу втечі.

Її викупили козаки, і вона повернулася додому.

Вона втекла разом із сином, але померла в степу.

Він легко панікує в небезпечних ситуаціях.

Він вміє підбадьорювати, несе слабкого, проявляє турботу та обережність.

Він єдиний, хто не втомлюється і не має жалю до інших.

Він ніколи не приймає рішень самостійно, радиться з хлопцями

Розчарувався, бо думав, що Санько звичайна людина.

Засумував, що Санько стане самітником і втратить друга.

Злякався, що Санько стане злим відьмаком.

Зрадів, що його друг стане могутнім чарівником.

Татарський старійшина, який живе біля Чатир-могили.

Голова всього в плавнях, могутній знахар, який шукає таких, як Санько.

Дух степу, який є в маріннях Санька.

Легендарний ватажок повстання проти татар.

Швайка і Грицик у дитинстві.

Два невідомих українці (можливі зрадники або шпигуни), що взяли коней у Рашита.

Два козаки, які втекли з татарського полону.

Два татарина, що переодягнулися козаками.

Він спостерігав за хлопцями здалеку, не наближаючись.

Він сидів у тому льосі, зализуючи рани після татарської стріли.

Він тоді втік із плавнів, щоб попередити село про набіг.

Він був у татарському полоні в той самий час.

Їхні стосунки були виключно ворожими та жорстокими.

Насправді вони рідко стикалися, бо жили в різних місцях.

Українці завжди були жертвами, а татари — агресорами.

Це були складні стосунки, де були місця і для конфлікту, і для дружби, взаємодопомоги та спільної долі (полон, родинні зв'язки).