Тире між підметом та присудком

Мистецтво найкращий педагог.

«Садок вишневий коло хати» зразок геніальної простоти в поезії.

Червоне то любов, а чорне то журба.

Кров людська не водиця.

З книгою жити з добром дружити.

Усе геніальне просте.

Мова не полова.

Ти кохання всього мого життя.

Мова одяг думок.

Краса Дніпра оспівана в піснях.

Хворому і мед гіркий.

Небо над нами блакитне.

Воїни ЗСУ опора та міць нашої держави.

Літні ночі дивовижні.

Вишні в цьому році надзвичайно смачні та соковиті.

Лелека символ батьківщини та сімейного щастя.

Він надзвичайно відповідальна людина.

Ця стаття не моя.

Я син свого часу.

У магнолії квіти розкішні.

Читати нові світи відкривати.

Час не наша власність.

Життя шалений герць добра і зла.

Моя мати стоматолог.

Твоє чоло шляхетне і ясне.

Говорити річ нудна.

Він запеклий мисливець.

Моя мати наївність, тиха жура й добрість безмежна.

Жити Батьківщині служити.

Поезія то діло совісне.

Сухі гілки це вже вінок терновий.

Вік вікувати не в гостях побувати.

Я нерозлучний з рідною землею.

Ми чисті перед совістю, нащадками й планетами.

Молоді деревця поламані й навіки пошкоджені.

Вона наша нова учениця.

Любов це насамперед відповідальність.

Боротьба за демократичне суспільство ось сенс життя.

Мислити значить променіти!

Я звичайна людина.

Дурний язик голові не приятель.

Це звір огидної породи.

Поведінка дзеркало у якому кожен показує справжнє обличчя.

Місто маленьке обивательське.

Відчувати в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя.

Сиротою жити сльози лити.

Вміти творити означає бути мислителем своєї епохи.

Загадка це чарівний світ поетичної таємниці...

Краса душі краса любові найвища на землі краса.

Ти для мене диво!

З усіх утрат утрата часу найтяжча.

Україно, ти моя молитва...

Поезія це завжди неповторність
якийсь безсмертний дотик до душі.

Мабуть, ще людство дуже молоде.

І кожен фініш це по суті старт.