Творчість Стуса, сучасна українська література ( контрольна робота)

В. Стус був членом

У поезії В. Стуса "крізь сотні сумнівів я йду до тебе..." виділені слова є

Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,

добро і правдо віку. Через сто

зневір. Моя душа, запрагла неба,

в буремнім леті держить путь на стовп

високого вогню, що осіянний

одним твоїм бажанням. Аж туди,

де не лягали ще людські сліди,

з щовба на щовб, аж поза смертні грані

людських дерзань, за чорну порожнечу,

де вже нема ні щастя, ні біди.

І врочить порив: не спиняйся, йди,

То — шлях правдивий. Ти — його предтеча.

Ліричний герой В. Стуса звертається до Бога із проханням не осудити його за глибоку віру і надію, бо утверджує безсмертя людського духу у поезії

На ліриці Василя Стуса позначилося світосприйняття, яке називається

У назві збірки "Веселий цвинтар" Василя Стуса використано

У рядочках поезії Ю. Андруховича “Астролог” розкрито

«У нього палка потреба,

У нього жадання слізне:

окраєць нічного неба

піймати у фокус лінзи…».

В уривку вірша С. Жадана "Музика, очерет..." є такі художні засоби як

Поїзд твоїх химер

не зупиняє біг,

нам з тобою тепер

падає різний сніг.

Нарізно кров поспіша,

солодко шириться лет,

тихо росте душа,

мов ламкий очерет.

Метафори: Смерть / схована в прибережній глині; жінка, зі сріблом у горлі, / із серцем зі слонової кістки, / настоюється на своєму горі; ховає дощі глибоко в тілі; золоті вогні малярії; обважнілі одеські тумани; серце змушене буде / спинитись.

Подані метафори належать поезії С. Жадана

Як називала онучку Ілонка з новели Л. Пономаренко "Синє яблуко для Ілонки"?

Чого все життя чекала Ілонка?

Від чого залежало майбутнє храму в селі, куди їхав отець Василь (новела Л. Пономаренко "Голуби на дзвіниці") ?

Після чого Дмитро задав собі питання: " Як я жив з тобою?"

З якого твору даний уривок тексту?

Кінець світу утік за межі осяжного. Земля більшала просто на очах, сполохані степові птахи вилітали йому з-під ніг, ліси повнилися розумними тваринами, в річках розмовляли риби. Цілком розбитого і втомленого, його вночі повернули додому чумаки, ці степові перевізники солі, а разом із тим — і зв'язківці українного простору. Старша сестра — матері на той час уже не було серед живих — не дозволила братові покарати його, насилу погодувала (очі в малого злипались, а голова хилилася додолу) і врешті вклала на постіль зі словами "Спи, приблудо"...