Творчість Михайла Коцюбинського

у XVІІ столітті

у 1798 році (із появою “Енеїди” Івана Котляревського)

на межі ХІХ та ХХ століть

на початку ХХІ століття

романтизм

неоромантизм

орнаменталізм

реалізм

неореалізм

імпресіонізм

експресіонізм

сентименталізм

футуризм

Ниви у червні, Сонце, Моя утома

Омелько, Націєвський, Палажка Боруля

Петро, Горпина Терпилиха, Макогоненко

Герасим Калитка, Роман, кум Савка

«Десять років усього письменницького стажу – десяток п’єс, що з них майже кожна була не тільки вдалим матеріалом для блискучих, з видатним успіхом у глядача спектаклів, але й стала – теж майже кожна – певним етапом у розвитку мистецтва…»

«Він любив сонце. Сонце і море – цю незвичайну симфонію барв і звуків. Не раз називав себе “сонцепоклонником”… Нюанси зелені й неба асоціюються в нього з людськими переживаннями…»

«Творча спадщина його порівняно невелика. Проте не обсягом, а змістом, майстерністю написаного, місткістю художньої деталі, уболіванням за понівечені життя й душі він заслужив право зватися яскравим представником прозаїків-“шістдесятників”…»

«Герої його новел постають не переможцями-завойовниками, не будівничими світлого майбутнього, а швидше жертвами тієї бійні, у вир якої потрапили цілком свідомо й добровільно…»

романтичну повість

експресіоністичну новелу

реалістичну повість

неоромантичну драму-феєрію

імпресіоністичну новелу

«Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай увійдуть у хату чистота й спокій».

«А всього маєтку лишив йому тато букату горба щонайвищого і що- найгіршого над усе сільське поле. На тім горбі копали жінки пісок, і зівав він ярами та печерами під небеса, як страшний велетень. Ніхто не орав його і не сіяв і межі ніякої на нім не було».

«І класичну музику люблю. Навчила мене її розуміти й відгадувати по «мотивах», одна з моїх товаришок, якої душа немов складалася з тонів і була сама олицетворена музика».

«Звідси дивився на гори, близькі й далекі верхи, що голубіли на небі, на смерекові чорні ліси з їх синім диханням, на ясну зелень царинок, що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев. Під ним, в долині, кипів холодний Черемош».

відпочинок, пауза

стрес

нервове напруження

компроміс

кульмінація в кінці твору

наявність розгорнутих описів природи

наявність діалогів та монологів

наявність драматичних осіб на початку твору

брички

грому коліс

каменю й заліза

залізної руки города

експозицією

зав'язкою

розвитком дії

кульмінацією

розв'язкою

Де багато господинь, то ту хату хоч покинь.

Воля дорожча за життя.

Де чоловік старий, а жінка молода – там рідко згода бува.

Робота дратує, а природа лікує.

Роботящі руки гори вернуть.

«Твір наскрізь оригінальний. Ключів до нього слід шукати в авторові і в самій поемі, не поза ними» (Ю. Шевельов).

«У творі реальне і міфічне займають два плани: у зображенні суспільного життя домінує реальний компонент, у змалюванні життя особи – міфічний» (М. Кіяновська).

«Самобутній і глибоко національний твір, де стародавніх троянців і латинян переодягнено в жупани й кобеняки українського козацтва ХVІІІ століття» (М. Рильський).

«Роман цей справді – народний твір… це вже не просто пісня про наше гірке безталання, а велична симфонія» (М. Наєнко).

зустріч ворожих родів; кохання Івана й Марічки; Іван на полонині; одруження з Палагною; танець із чугайстром

Іван на полонині; танець із чугайстром; кохання Івана й Марічки; зустріч ворожих родів; одруження з Палагною

кохання Івана й Марічки; Іван на полонині; танець із чугайстром; одруження з Палагною; зустріч ворожих родів

одруження з Палагною; Іван на полонині; танець із чугайстром; зустріч ворожих родів; кохання Івана й Марічки

зустріч ворожих родів; кохання Івана й Марічки; Іван на полонині; танець із чугайстром; одруження з Палагною

Іван був дев´ятнадцятою дитиною в родині Палійчуків

Палагна зраджувала Іванові з сусідом Юрою

роди Палійчуків і Гутенюків ворогували

Марічку забрали води Тиси

«Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить. Гачі на йому спадають, а воно стоїть серед хати, заплющило очі, роззявило рота і верещить».

«Сидів прикутий на місці і німо кричав од холодного жаху, а коли врешті видобув голос, щезник звинувся і пропав раптом у скелі, а цапи обернулись в коріння дерев, повалених вітром».

«…Був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню».

«Весь час, всі думки займала турбота про сіно, про вигоди маржинці, щоб не заслабла, щоб хто не зурочив, щоб вівці щасливо котились, а корови уположались».

«В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров\'я маржини й людини, його боялись, але потребували усі».

флоярі

баяні

гітарі

трембіті

бійка двох родин

послали разом пасти худобу

на сільському весіллі

у церкві

мольфар

арідник

чугайстир

щезник

нявка

щезник

арідник

мольфар

чугайстир

кохання та зрада

язичництво і християнство

місто і село

людина і природа

Ігор Савченко

Олександр Довженко

Дмитро Мілютенко

Сергій Параджанов