Цитати з роману "Майстер корабля" Ю. Яновського

Кому з героїв роману належать слова:

"І як було всім зрозуміти, що в мене одна наречена, наречена з колиски... Наречена, що для неї я жив ціле життя, їй присвятив сталеву шпагу й за неї підставляв під мечі важкий щит. Сімдесят років стою я на землі, пройшли переді мною покоління чужих і рідних людей, і всім я з гордістю дивився в вічі, боронячи життя й честь моєї нареченої... Культура нації - звуть її"

Про кого з героїв роману йдеться в уривку:

"...ходив, похитуючись і припадаючи то на одну, то на другу ногу, як моряк, - до речі, він і був колись моряком. Його корабель плавав лише в одному морі, бо, коли він служив у флоті, саме була війна, вихід в інші моря забороняли турки, і їхній крейсер "Ісмет" навівав жах і збуджував паніку у флоті"

Хто з героїв роману розповідає про себе так:

"Моя мати вродила мене сиротою. А вродивши — вмерла. Мене поклали у ночви — обмити гріхи. Сліпі мої очі витерли мокрою солоною пелюшкою та повивачем. Кілька крапель солі посолили купіль: у перше купання я обзнайомився з солоною водою. Далі я спробував утонути, бо сусідка відвернулася до моєї доброї матері. Потім ціле своє життя я невпинно топився"

«Це неймовірний оптиміст. Він належить до тих людей, з якими всі одвічні питання спрощуються до розмірів однієї фрази. Народження чи смерть — вони сприймають так примітивно, що це зовсім не стає для людини на перше місце і не затуляє бадьорості й радості. За такими людьми мимоволі йдуть. З ними дуже легко жити. Вони сприймають життя в цілому, в нещасті знаходять радість, у болі — чують натхнення, в страхові — знають сміх. Їх натовп висуває наперед…» - кого з героїв роману схарактеризовано цими словами?

Життя кого з героїв роману пов'язано з описаною місцевістю:

"Корабель... належав старому малайцеві з острова Пао - десь на пічночі від Яви. Цього острова і чорт із свічкою не знайшов би серед безлічі тих островів, що, як велетенські зелені кущі, лежали на воді..."

Який епізод із твору описано в цитаті:

"Плотники по одному сходяться, обліплюють кістяк дубка. Біля верстатів виростають люди. Там починає шаршати шершебок по дошці. ...Чудесний ранок і смішна робота. А ще смішніше, що робота тече , як струмінь пахучої води... Це не декорація, яка вмре завтра - хай тільки її використає кіноапарат. Ця робота виходить у море..."

Установіть відповідність

"Шторм, як розлютований оркестр, викидав щоразу нові й нові симфонії, збільшуючи темп і тембр... Ми побачили, як хвиля несе щось на собі. Крізь туман ми розгляділи щоглу чи якийсь брус, подібний до неї. На один кінець ніби хтось накинув купу мокрої одежі. На щоглі лежить рукав, а з нього виглядає рука. Голова людини притулилась до дерева, і довге волосся розчісує вода..." - це епізод, коли

Між ким з героїв твору відбувається діалог:

" - А тепер що ви різьбите? Вовка, ведмедя чи, може, хитрого лиса?

- Я вирізьблюю те, що було на прові у мого хазяїна з острова Пао. Коли мені пощастить ми матимемо найкращого майстра корабля, що вславився на південних моря..."

«Він розбирає й сортує матеріали і свої записки перед виданням. Пише він – де його притулить дорога: на морі, на повітрі, в лісі й в снігах, на екваторі, в піщаній пустелі, де нині заводять воду. Його твори завсіди легкі, бадьорі, і вони звучать, як пісня птаха» - про кого з герої роману сказано?

Під бугшпритом дівчина — бронзова         [Банджін, Тайах]. Вона вестиме корабель, підставляючи своє горіхове тіло всім вітрам.