Цитатний диктант. В. Чемерис «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання».

"25 липня 1964 року в селі .... мала відбутися незвичайна подія: о сьомій годині ранку Вітька Горобець буде стрілятися на дуелі з Петром Білим за селом, біля третього колгоспного ставка". У якому селі мала відбутися незвичайна подія?

"1) Дистанція — 12 кроків.

2) Зброя — вогнепальна.

3) Право першого пострілу — Вітька Горобець.

4) Секунданти: Федько Котигорошко (старший) та Юрко Гречаний". Це умови чого?

"О, у        Галька могла заткнути за пояс буд-якого чаплівського хлопця! Пам’ятаєш, якось ви йшли вулицею, а попереду вас дріботів дід Свирид і ніс двох здоровенних оселедців (у клятому сільмазі ніколи немає паперу!), а Галька заклала два пальці в рот і ніби ж легенько          ..

Вказати персонажа, опис якого подається: "... в неї гарні чорні очі-оченята, такі жваві, і такі привабливі, і такі бездонні, що просто диво дивне... в неї тоненька шия і маленькі груди, важкі коси й довгі, примхливо вигнуті брови, тоненька, немов вирізьблена, фігурка й чарівна усмішка, що вона вся струнка, весела та швидка, як вогонь на сухій соломі..."

Закінчити цитату: "Лихом цивілізованого людства, на думку Вітьки Горобця, були перший зубний біль і ...."

Вказати персонажа: "... високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці..."

Вказати персонажа:"...маленький, товстий і флегматичний ... Цей дванадцятилітній опецьок (якого за смаглявість по-вуличному називали Жучком), здавалося, не ходив, а котився на своїх коротеньких ногах..."

Чому "...Федько змалку мав доступ до тих книжок, яких дітям суворі педагоги не рекомендували давати. Федько вибирав книжки на свій смак і ковтав їх десятками"?

Про що з пафосом говорить Федько: "Але ти маєш друга, котрий за тебе не те, що ... напише, у вогонь і воду за тебе піде! .. Будь спокійний! Матимеш свою власну ... О, ми ще втремо носа всім іспанським закоханим! — І закінчив, ляснувши Вітьку по плечу..."

До чого, за словами Федька, потрібна ще й гітара, сомбреро й місячна ніч?

Кажуть, що на                   летять на крилах кохання, і ще кажуть, що в ту ніч тьохкають соловейки та звабливо сяє красень місяць. Може, воно й так. А тільки Вітька не летів, а ледве ноги тягнув, бо, видно, зовсім відмовили йому крила. Ніби ж і сміливий хлопець, а так розгубився! І, як на гріх, жодний соловей не тьохкав. Лише на телефонному стовпі сиділа стара скуйовджена ворона з двома пір’їнами у хвості й так недоречно каркала, як недоречно каркають усі ворони на світі

Як називає Галя Вітька під час першого побачення?

Другого вечора Вітька             в Галі Козачок. А що він мав робити, коли, прийшовши на своє друге побачення, застав дівчину за прозаїчним               . Не міг же він сидіти склавши руки й спостерігати збоку, доки Галя впорається із цим нежіночим ділом

Вказати персонажа: "Отой завжди прилизаний, напахчений одеколоном мамин синок... Отой ... ябеда й боягуз, хвалько та брехун, якого Вітька терпіти не міг..."

Хто заспокоював Вітька: "У житті... як на довгій ниві, — .... підсмикнув штани. — Може ще й таке трапитися, бо жінки на все здатні..."?

Кажуть, що на місці нинішніх Чапель був колись хутір запорозького козака        . Добрий був козак...: не боявся ні меча, ні дикого коня, ні косоокого яничара! І не знав би й горя веселий козак .... , якби не його осоружний ніс, довгий і гострий, наче дзьоб. Хто наділив козака таким недотепним носом, ніхто не знав, а тільки прозвали .... через той ніс        ...

Вітька рвучко оглянувся. До місця дуелі біг чаплівський міліціонер Грицько Причепа, котрий мав вуличне прізвисько            , і немилосердно свистів.

"Якби з кобури із сичанням виповзла гадюка, Вітька так не розгубився б, як розгубився, побачивши в грізній кобурі грізного сержанта Причепи... ". Що побачив Вітька в кобурі?

Ручний годинник у Вітьки Горобця, звісно, ще не водився. Біжачи на побачення, він, за порадою Котигорошка, прихопив                  . І хоча він був дещо завеликий — кишеня відстовбурчувалася, — але, як гаряче запевняв Котигорошко, це суща дрібниця. Головне, що Вітька завжди скаже точний час, коли про те раптом запитає Галя Козачок.

Як звали колгоспного бугая?

Що, на думку всезнаючого Федька, є ознакою благородного хвилювання?

— А як же ти будеш любити Галю, не знаючи...                            ? — захвилювався Котигорошко. — От, приміром, стоятимеш із Галею і — зітхай. А зітхнеш — одразу ж і народну мудрість: «Хто кохає, той за тим і зітхає». Або погляне на тебе Галя, а ти їй знову народну перлину: «Як гляне — серце в’яне».

Соломія Кіндратівна,              , низенька рухлива жінка років сорока, кинула на прибулого веселим чистим оком і співуче, м’яко відповіла:

Вказати персонажа, про якого Галя думає так:" що він язикатий — знала, але щоб так складно небилиці плести..."