Цитатні характеристики героїнь-жінок

"Дочка була зальотна птиця! / ззаду, спереду, кругом, / Червона, свіжа, як кислиця, / І все ходила павичом. / Дородна, росла і красива, / Приступна, добра, не спесива, / Гнучка, юрлива, молода..."

"Трудяща, дуже працьовита, / Весела, гарна, сановита, / Бідняжка - що була вдова.../ Енея так вона любила, / Що аж сама себе спалила, / Послала душу к чорту в ад"

"Золото - не дівка. Крім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, - яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця"

"В тебе дочка чорнобрива, / Та ще й не єдина, Ї А муштрує у запічку / Московського сина./ Чорнобрового придбала.../ Мабуть, сама вчила..."

"А вона ж то стояла, підійшовши під благословеніє, хороша да прехороша! Чи заговорить, чи рукою поведе, чи іде похаті - усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить..."

"Висока на зріст, рівна станом, але дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні"

"Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови"

Вона дуже церемонилась і була прохана. На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне, як гляне, то від її очей молоко кисне"

"Сама невеличка, метка й жвава, з веселою усмішкою на виду, вона так і вабила до себе. Зелена байова керсетка, з червоними мушками, червона в букетах спідниця, на шиї дорогі коралі, хрести, золоті дукати - усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди"

"Молода, весела, щебетуха, працьовита дівчина - дядина ще змалку не давала ногам та рукам її одпочивку, призвичаїла до роботи. Хазяйка уподобала наймичку, а наймичка - хазяйку"

"Уже була стара-стара, як молоко біла, як сухар суха. Уже й літом з хати не вилазила, - хіба у палючий день вийде, було, з хати, сяде на призьбі, складе свої сухі сині руки на коліна та й гріється проти сонця

" Не судилося ...........щастя. Не зазнала вона його змалку, не бачила дівкою, жінкою, не сподівалася замужньою вдовою...Тяжко їй робилося на душі, гірко на серці, як подума, що на старості літ прийшлося наймичкуват в людей"

"Скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато. А ти все по-свойому... Ти цими словами, мов батогом, по уху мене хлоскаєш. Вона не дурна, в ній батькова кров, розбере, не бійсь, де пан, а де мужик!"

"Ти побалакала зо мною - і в мене наче полуда з очей упала. Сама бачу, що дворянство нам біду робе. От вже другий день ходжу до Сидоровички, вчуся дворянським звичаям, щоб прийнять жениха, бо він сьогодня і приїде".

"З першого разу видно було, що виросла на свободі, що виховання її було мужеське. І що в тім прегарно розвиненім дівочім тілі живе сильний, великими хдібностями обдарований дух"

"Обзивалась на гру флояри (сопілки), як самичка до дикого голуба, - співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з'явились, - не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях..."

"Була з багацького роду, горда, пихата, зарозуміла, здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю...З неї була добра Газдиня...На добрім хазяйстві набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку"

"В ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними косами..., Як дівчина..., ба ні, хутчій як панна, бо й руки біілі, і сама тоненька, і якось так убрана не по-панськи..."

"Молода повновида молодиця, у червоній хустці з торочками, у бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій, так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими та червоними стяжками..."

"Хотіла бути учителькою. Вчилася музики, і язиків, і прерізних робіт ручних, ба - і все інше, що лише можна було, забирала я в себе, що стало колись капіталом і обернулося в хосен. Маєтку я не мала, а життя, вибагливе, мов молода дівчина"

"Мала двадцять і кілька років, була знімчена полька і брала своє заняття дуже поважно. Дразлива і химерна, коли малювала, була в щоденнім житті наймилішою людиною"

"Вона держиться просто... гарна і має смутні очі. Але по фризурі (зачісці) можна її вже, певно, пізнати. Чешеться цілком antigue (по-античному) і обвиває голову два рази вузькою чорною оксамиткою, мов діадемою"

"Мабуть, ні одна дівчина на світі не вміла так любити, як вона! В її обіймах він наче мінився. Своїми великими червоними устами пила з нього всю енергію і силу; пила його, коли лиш гляділа на нього своїми очима...Її сміх, голосний, короткий, уриваний сміх, виривав його з усякого надумування..."

Юна донька шейха змалку відзначилася сильнимі рішучим характером. Вона їздила верхи не гірше за хлопців, уміла користуватися компасом і біноклем, добре стріляла з рушниці. А до всього ще й мала добру освіту, знала декілька мов