Проаналізуйте прозовий твір і виконайте завдання 21–25 до нього.
Остап Вишня
Кримське сонце
(Уривок)
Після ночі після кримської (ах, ніч! Ах, кримська ніч!) тут сонце! Воно, сонце кримське, з-поза Ай-Петрі зубчатого... Тоді, як вороно-синя ніч молоком голубим береться, коли чадру свою ніч скидає, <...> — тоді сонце!
Воно до Ай-Петрі підкрадається тихо-тихо, а тоді, прискочивши, тільки лясь його золотим віником по зубастонеоковирній його голові! — та тоді вгору, вгору, вгору по блакитному схилу... Тікає...
А Ай-Петрі як тріпоне враз волохатою сивою головищею, як замотає бородищею, — а борода та клаптями, а волосся шматтями, а вітрець тільки ф-ф-у! — і лисий старий Ай-Петрі... Жоднісінького тоді клаптика білотуманової на нім вовни!
А сонце регочеться! А сонце регочеться!.. Вгорі!
І регочуться тоді хвилі на морі, і кипариси сміються, і лаври тіпаються з реготу, і веселі усмішки на абрикосах, на винограді, на велінгтоніях...
Зареготався Крим! Із Ай-Петрі глузує...
А Ай-Петрі гордий, бо він найвищий, він найстарший... Він мовчить...
Хай, мовляв, малеча порегочеться... <...>
І тоді море — голубо-срібний степ, з білими й синіми степовими на нім дорогами, а над дорогами тими чайки, а тими дорогами «морські ластівки» [дельфіни — авт.] вивертом ходять і крають їх, дороги ті, гострими хвостами своїми...
Тоді співає Крим...
Провідним художнім засобом твору є: