"Тіні забутих предків" М. Коцюбинський

"стрункий і міцний, як смерека, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню"

"...з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю..."

"улеслива баба, завжди така привітна, вона вечорами перекидалась в білого пса та нипала по загородах сусідських"

"Вона скривилась, притулила руками до грудей сорочку і почала тікати...впали на землю нові кісники..."

"...наче дух полонини, обходить з вогнем стоїще. Обличчя в нього поважне, як у жерця, ноги ступають твердо й широко, а дим з головешки фурка за ним крилатим змієм..."

придумує і співає коломийки

видобуває вогонь старим способом

покидає село й повертається через шість років

вважає свою дитину підкинутим бісеням

постійно ворожить і зраджує близькій людині

-Ти меш, сарако, вівчарити, я му' сіно робити. Вилізу на копицу та й си подивлю в гори на полонинку, а ти мені затрембітай... .

-Тепер маєм живий вогонь, а доки ме мін горити, ні звір, ні сила нечиста не озьмеся маржини та й нас... .

-Я заклинаю вас, громи й громовенята, тучі й тученята, я розганяю тебе, фортуно, наліво, на ліси й води... .

-Чому не заговориш до мене, чому не поглянеш, не позавиваєш мозолі на моїх пучках? А в котру онь доріжку вибираєшся?

-Ще кривий!.. Ще сліпий!.. Го-го! Як танцювати, то танцювати... Я ще заграю до танцю... Ти ще такої не чув небоже... .