Тестовий контроль_Складносурядне речення

А І вечір гріє сині руки над жовтим вогнищем кульбаб (Л. Костенко).
 

Б А він теж усіх обнімав, цілував і, не втримавшись, на радощах таки заплакав (В. Малик).
 

В Подвір’я аж сяяло чистотою і острівці квітів цвіли по ньому там і там (М. Красуцький).
 

Г Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь (Г. Тютюнник).

А Орбіту літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь (М. Боровко).

Б Лише вітер хитає гілки, та тремтить роса на тонких травинках.

В Завжди приємно було згадувати все, що зробив доброго, бо тільки воно вводить нас у коло інших людей, робить їх братами, а не просто сусідами (В. Стус).

Г Дикі гуси зчиняють таке верескливе ґелґотання, що, почувши його, надовго не можеш витіснити із серця смутку (Із журналу).

А Над плесом озера я юність пригадав, вечірні небеса і посвист крил качиних… (М. Рильський).

Б Згори гора дивилась у черлінь, і хилитався човен до човниці (М. Вінграновський).
 

В Нестор ціпенів від страху, притулившись чолом до шибки, та відірвати погляду від вулиці не міг (Р. Іваничук).

Г Лиш гори не стрічаються, а людям зустрітись можна в будь-якій порі (Л. Міріджанян).
 

Д А соловейко-вакарушка не відмовляється ні від сухого листячка, ні від торішньої трави (Є. Гуцало).
 

Е Теплий туман слався по полю й наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М. Коцюбинський).

А Миші бігали по помості, а мухи покинули хати і своїм гудінням не ворушили мертвої тиші (І. Нечуй-Левицький).
 

Б Все натякало на смерть, скрізь зник дух живоття (І. Нечуй-Левицький).
 

В А тепер чого так серед ночі море плаче, й темрява тремтить? (Леся Українка).
 

Г Взимку їхній палац із білими колонами здається казковою будовою, лише неприємне враження справляє чавунний змій у басейні (М. Стельмах).
 

Д Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Л. Мартович).
 

Е Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї! (В. Сосюра).

А На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.
 

Б І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.
 

В Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.
 

Г Мені потрібне слово а не слава.

А так що настрій зіпсувався на цілий день;
 

Б проте погода посприяла нам і цього разу;
 

В й обговорювати можливі перешкоди;
 

Г передчуваючи серйозні ускладнення.

А Мова українська сповнена поетичної грації і тому досить важка для перекладу.
 

Б Доба Мазепи це час економічного політичного і культурного відродження України після Руїни.
 

В Треба зазначити що економічних понять в останні десятиліття з’являється все більше і більше.
 

Г Жовто-блакитні барви символізують дві першооснови буття дух і матерія добро і зло вогонь і вода батько і мати.

А Тонкі брови, русяві дрібні кучері, рум’яні губи — усе це дихало молодою парубоцькою красою.
 

Б Гляньмо на трепетну землю — і тоді відкриється нам на зелено-голубому обличчі планети край, схожий на серце.
 

В У дівчині пробуджується мати — творець нового життя.
 

Г Як простір немислимий без руху, так поезія неможлива без думки.

А Минуло кілька недовгих хвилин, і вони сиділи поруч над водою, у гущавині дикого терника на камені (С. Васильченко).
 

Б Був час обідньої перерви — і все живе поховалося в затінки, вщухло, принишкло (О. Гончар).
 

В Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (Т. Шевченко).
 

Г Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар).

А На квартирі було затишно  і на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи

Б Ще мить і затанцюють відблиски променів на веселих обличчях

В То озветься самотній голос пташини то гілка надломиться із вкрадливим звуком

Г Хай лунають знайомі мотиви і щебечуть дитячі голоси!

А Я у думках до мами пригорнулась і стало гарно й затишно мені.
 

Б Теплий день розхлюпує блакить і ластівки купаються в промінні.
 

В Свинцем набрякли сиві хмари і сонце зникло якось враз.
 

Г Від пісні журливої дуб сколихнувся і лелеки здригнулись вві сні.