Тестовий контроль до теми "Речення з чужим мовленням"

«Дівчата, що ви! Це чудовий колір!, – заступився тато за свою обраницю. – Червоні машини здалеку видно, тому вони безпечні на трасі».

«Справжнісіньке старе одоробло, – скрушно говорила мама, стоячи перед вимитою машиною, – Мало того, що облізле. Воно ще й червоного кольору. Помідор, а не авто».

«Він спілкується жестами глухонімих? – діловито спитала Наталочка, бо хлопці в школі навчили її двох чи трьох таких жестів, і вона почувалася знавцем».

«Знаю, що по закону, – сердито відповів на те Лозовий і додав. – Вишняку шкода».

«Наклейку треба здерти», – мовила мама, оглядаючи автомобіль, який тато щойно придбав.

«На щастя, все обійшлося»: казала лікарка зі швидкої допомоги, позамазувавши йодом садна на колінах.

Тут поет не втерпів: «Хто там»?

«Він геть безголовий! Послати дівчинку в таке небезпечне місце! – розбушувався тато. – та й ти хороша!»

«Хочеш, я вгадаю, куди ви їдете? – спитав він, окинувши оком Наталчину вишиванку. – У Берестечко, на завтрашні урочистості».

«Казав тобі, що справа темна,» – стиха мовив високому його кругловидий веснянкуватий товариш.

У кожній родині змалечку казали дитині, – «Не кидайся хлібом, він – святий».

Промовила конвалія: «Прощай, гаю милий!»

Кожен кущик і стежка мов говорять мені, «Ти у рідному домі, у своїй стороні».

«Що робиться! Що робиться! Стовпотворіння вавилонське!», – знай повторювала тітонька-чергова, перевіряючи вхідні квитки.

«Чого ти кричиш? – питався він, – Люди несуть свічки на могили. Хай собі йдуть. Нашим пошукам то не завадить».