Тест "Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання".

особливий вид діяльності;

найважливіше середовище духовного, суспільного і особистісного прояву людини;

комунікативна взаємодія, спрямована на встановлення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків;

чинник ускладнення професійної діяльності;

самостійна і специфічна форма активності особистості, є необхідною умовою об'єднання людей для будь-якої спільної діяльності.

цільова, відносно завершена сукупність взаємозалежних циклів навчальної, виховної та освітньої розвивальної взаємодії викладача і здобувачів освіти;

продумана у всіх деталях модель діяльності з проектування, організації та проведенні процесу спілкування з безумовним забезпеченням комфортних умов ;

творчий, керований процес взаємообмiну повiдомленнями, органiзацiї взаєморозумiння, досягнення оптимальної взаємодiї, взаємопiзнання в рiзних видах дiяльностi учасникiв професiйно спрямованої комунiкацiї.

Міра доцільного впливу встановлювати продуктивне спілкування, спеціальні вміння, за допомогою яких фахівець в кожному конкретному випадку застосовує найбільш ефективні засоби спілкування.

Усний контакт між діловими партнерами, які мають необхідні повноваження від своїх організацій і фірм для встановлення ділових відносин, дозволу ділових проблем або вироблення конструктивних підходів до їх вирішення.

Універсальні засоби успішної регуляції на всіх рівнях професійного спілкування.

усній і писемній;

діалогічній і монологічній;

конструктивній і деструктивній.

Бесіди;

Діалоги;

Монологи;

Виступи;

Промови;

обмін інформацією;

формування перспективних заходів і процесів;

контроль і координація вже розпочатих дій;

взаємне спілкування людей під час виконання виробничих завдань;

підтримання ділових контактів на рівні виробничих підрозділів, регіонів, держав;

пошук, висунення і оперативна розробка робочих ідей;

стимулювання людської думки в новому напрямку;

розв'язання етичних проблем, що виникли в якійсь ситуації.

ритуальні, ділові, глибинно-особистісні;

педагогічні, медичні, правові, управлінські;

групові, індивідуальні

культура мови;

культура мовлення;

культура взаємовідносин;

стійкі, повторювані, об’єктивно існуючі суттєві зв’язки між суб’єктами спілкування, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності діяльності;

загальні вихідні положення, в яких виявлені основні вимоги до змісту, стилів, організації спілкування та діяльності;

основні фахові риси особистості, які проявляються як знання, навички, уміння і здібності у сфері спілкування, дотримання норм етикету;

цілеспрямована діяльність людей на задоволення своїх потреб, необхідна умова існування та розвитку суспільства, основа життєдіяльності людини;

позитивність;

ефективність;

деструктивність

це вміння конструктивно співпрацювати, здатність знаходити загальні інтереси, орієнтація на розвиток відносин, взаємний позитивний результат;

смисловий та індивідуально-змістовий аспект соціальної взаємодії; обмін інформацією у різноманітних процесах соціальної взаємодії.

здатність адекватно сприймати співбесідника, вміння формувати та підтримувати позитивне відношення до інших на основі емпатії, співчуття;

практична частина всіх наших дій;

обмін інформацією;

процес установлення й розвитку контактів між людьми, що виникає як потреба у спільній діяльності

перцетивну сторону спілкування (сприйняття, пізнання і розуміння партнерів під час спілкування)

комунікативну сторону спілкування (обмін інформацією)

інтерактивна сторона спілкування (вироблення єдиної стратегії взаємодії)

словесне

безсловесне

вербальне

невербальне

візуальне

вербальне, невербальне

безпосереднє, опосередковане

міжособистісне, масове

безпосереднє, опосередковане

візуальне , тактильне

міжособистісне, масове

вербальне, невербальне

на контакті між людьми

на ставлені керівника до підлеглих

на таких правилах і нормах поведінки партнерів, які сприяють розвитку спввпраці

на характер ділового спілкування

на культуру мовлення

на ділове спілкування

найвища суспільна й особистісна цінність

загальнолюдські моральні цінності

моральні обов'язки, в яких відбивається ставлення представника певної професії до об'єкта праці, до колег, до партнерів, до суспільства