Тест "Етика ділових відносин та діловий етикет: основні принципи"

особливий вид діяльності;

найважливіше середовище духовного, суспільного і особистісного прояву людини;

комунікативна взаємодія, спрямована на встановлення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків;

чинник ускладнення професійної діяльності;

самостійна і специфічна форма активності особистості, є необхідною умовою об'єднання людей для будь-якої спільної діяльності.

цільова, відносно завершена сукупність взаємозалежних циклів навчальної, виховної та освітньої розвивальної взаємодії викладача і здобувачів освіти;

продумана у всіх деталях модель діяльності з проектування, організації та проведенні процесу спілкування з безумовним забезпеченням комфортних умов ;

творчий, керований процес взаємообмiну повiдомленнями, органiзацiї взаєморозумiння, досягнення оптимальної взаємодiї, взаємопiзнання в рiзних видах дiяльностi учасникiв професiйно спрямованої комунiкацiї.

Міра доцільного впливу встановлювати продуктивне спілкування, спеціальні вміння, за допомогою яких фахівець в кожному конкретному випадку застосовує найбільш ефективні засоби спілкування.

Усний контакт між діловими партнерами, які мають необхідні повноваження від своїх організацій і фірм для встановлення ділових відносин, дозволу ділових проблем або вироблення конструктивних підходів до їх вирішення.

Універсальні засоби успішної регуляції на всіх рівнях професійного спілкування.

усній і писемній;

діалогічній і монологічній;

конструктивній і деструктивній.

Бесіди;

Діалоги;

Монологи;

Виступи;

Промови;

обмін інформацією; 

формування перспективних заходів і процесів;
 

контроль і координація вже розпочатих дій;
 

взаємне спілкування людей під час виконання виробничих завдань;
 

підтримання ділових контактів на рівні виробничих підрозділів, регіонів, держав;
 

пошук, висунення і оперативна розробка робочих ідей;
 

стимулювання людської думки в новому напрямку;
 

розв'язання етичних проблем, що виникли в якійсь ситуації.
 

ритуальні;

діалогічні;

глибинно-особистісні;
 

монологічні;

ділові.

ритуальні, ділові, глибинно-особистісні;

педагогічні, медичні, правові, управлінські;

групові, індивідуальні 

культура мови;

культура мовлення;

культура взаємовідносин;

стійкі, повторювані, об’єктивно існуючі суттєві зв’язки між суб’єктами спілкування, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності діяльності;

загальні вихідні положення, в яких виявлені основні вимоги до змісту, стилів, організації спілкування та діяльності;

основні фахові риси особистості, які проявляються як знання, навички, уміння і здібності у сфері спілкування, дотримання норм етикету;

цілеспрямована діяльність людей на задоволення своїх потреб, необхідна умова існування та розвитку суспільства, основа життєдіяльності людини;

позитивність;

ефективність;

деструктивність

це вміння конструктивно співпрацювати, здатність знаходити загальні інтереси, орієнтація на розвиток відносин, взаємний позитивний результат;

смисловий та індивідуально-змістовий аспект соціальної взаємодії; обмін інформацією у різноманітних процесах соціальної взаємодії.

здатність адекватно сприймати співбесідника, вміння формувати та підтримувати позитивне відношення до інших на основі емпатії, співчуття;