Тест "Кайдашева сім'я"

Яр в’ється гадюкою; два рядки білих хат попід горами біліють, неначе два рядки перлів на зеленому поясі; зеленіє старий ліс, як зелене море; волосся стирчало на голові, як пух; мої сини неначе пахучі васильки на городі; сало шипіло, як змія, булькотало, кувікало, як свиня в тину, геготало, як гуска, гавкало, як собака, пищало, скреготало, а далі ніби завило: ґвалт, ґвалт! Карпо кинувся, неначе звiр, на батька й штовхнув його обома кулаками в груди

од яру на всі боки розбіглись... глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах; хата потонула в старому садку; в хаті гризла Мелашку свекруха

сизий легкий туман; здорові загорілі жилаві руки; тонкi брови, русявi дрiбнi кучерi на головi, тонкий нiс, рум'янi губи

світ ... заливав западини золотими пасмами; сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок; собаки надворі ще довго брехали, роздратовані криком

Кайдашиха погасила каганець; Карпо йшов помаленьку, скоса поглядаючи на Довбишів двір

— Чи робоча ж твоя невістка? Чи тямить хоч трохи в хазяйстві?

— Потривай же, свекрухо! Будеш ти в мене циганської халяндри скакати, а не я в тебе.

— Мотре! Коли ти наша, то слухай матері та роби діло. Не сьогодні ж до нас привезена. Наш хліб їси, нам і роби, а як ні, то ми тебе й попросимо слухати.

— A xiбa ж ви дали мені коли хоч копійку в руки? Я роблю, а ви гроші в свою скриню ховаєте.

— Панські буряки полола за Россю, а це йду додому.

— Як побачив я тебе над водою, то неначе з криниці погожої води напився. Твоя краса, твої чорні брови неначе моє здоров’я. Як глянув я на тебе, то наче набрався здоров’я

— Оце, Боже мій! Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати. Тепер Петрівка, такий важкий час...

— Погана, бо іродів шинкар розводить водою. Бодай йому смерть така, як оця горілка.

— хто постить у ті п’ятниці та носить при собі сон Богородиці, той не буде у воді потопати, в огні горіти, од наглої смерті помирати, а в рай просто не піде. А хто піде в Єрусалим або щороку в Києві в Лаврі паску їстиме, або вмре на самий Великдень, той спасеться, того душу янголи понесуть просто до Бога.

Напосілась на неї, як лиха доля.

...Була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька, та й те траплялось дуже рідко

...Пив у шинку, приходив п’яний додому і зганяв злість більш на невістці, ніж на своїй жінці.

...Не пропускала Мелашки через сіни і зачіпала її ущипливими словами.

Молодий, здоровий та повновидий, з довгою чорною бородою.

Вiн був жовтий, як вiск; його очi блищали й горiли, як свiчки.

...<Мелашка> ... йде з Лавріном зеленим бієвським гаєм, йде по пояс в траві та в квітках, а далі вийшла на шлях і пішла з ним між двома стінами зеленого жита, прийшла до млина й сіла з ним над Россю на камені, обняла його й приголубила. Коли гляне вона на Рось, аж Лаврін пливе, потопає серед річки. Бистра вода несе його серединою. Лаврін то поринає з головою, то виринає, виставляє руку й махає на неї. Вона хоче кинуться у воду, рятувать його, а її ноги приросли до каменя...

Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою між крутими горами... Два рядки білих хат попід горами біліють, неначе два рядки перлів на зеленому поясі. Коло хат зеленіють густі старі садки... Ніби намальований на чорному полі картини, сидів Кайдаш в білій сорочці з широкими рукавами... Старшого Кайдашевого сина звали Карпом, меншого— Лавріном. Кайдашеві сини були молоді парубки, обидва високі, рівні станом, обидва довгообразі й русяві, з довгими, тонкими, трошки горбатими носами, з рум'яними губами. (Розмовляли про дівчат, про одруження Карпа)

Кайдаш глянув на янголів, вони розтулювали роти і співали разом з дяком тоненькими голосами. Кайдаш стривожився й одвів очі. Глянув він на намісні образи, і вони співають, а разом з ними співають усі образи в церкві... Кайдаш перелякався і став на ноги. Слухає він і дивується. Кайдаш повертав головою на всі боки, всі образи співали. Дивиться він на образ Варвари. Варвара заворушила пальцями, повернула очима; на їй убрання замаяло. На образі Параскеви П’ятниці — з розкішними, розпущеними по плечах кісьми, з квітками на голові — квітки на голові затрусились, неначе од вітру. Параскева П’ятниця повернула очима на його, мов жива.

Кайдашиха тикнула Мотрі дулю й не потрапила в ніс, та в око. Мотря вхопила деркача і сунула держалном Кайдашисі просто межи очі.

— Ой лишечко! Виколола проклята зміюка мені око! — заплакала Кайдашиха і вхопилась за праве око.

Груша всохла, і дві сім'ї помирились. В обох садибах настала мирнота й тиша

Один багатий ... з містечка заплатив панові добрі гроші й купив собі право поставить в селі на панській землі шинки. Він заквітчав своїми шинками село з чотирьох боків і пустив горілку по дешевшій ціні, ніж в громадському шинку. ...взяв відро горілки, одніс волосному; друге одніс писареві, зібрав до себе в шинк десять чоловіків таких, що заправляли громадою, і поставив їм ціле відро горілки.

До відра горілки чоловіка вона винесла оселедців та паляниць

Громада в волості вибрала його за десяцького, бо він чоловік гордий та жорстокий. Загадував людям на роботу і попереду усього звелів скопать горбик на горі, на котрому Омелько Кайдаш поламав десятків зо два возів

Півень перескочив через тин клювати огірки, потім сокотав та скликав курей. За курами полізли крізь тин курчата. Квочка вигребла яму саме серед огудиння. Угледівши шкоду, налапала під ногами палицю та й поперла нею на курей. Палиця влучила в півня; півень кирнув і потяг через тин перебиту ногу. Двоє курчат лягло на місці.

Увечері кабанчик просунув рилом тин та й побіг у ... картоплю. Вона, побачивши таке, вперіщила кабанчика по спині. Кабанчик закувікав та й потяг по землі зад з двома ногами. Тоді жінка вхопила його за ноги та й перекинула у ... двір