Тема національно-визвольної боротьби в поемі Т. Шевченка «Кавказ»

1845 року друг Тараса Шевченка Яків де Бальмен змушений був вирушити на Кавказ, де загинув у складі російського експедиційного корпусу. Ця подія приголомшила Шевченка — і він присвятив другові поему «Кавказ». Поема "Кавказ" написана Тарасом Шевченком у період «трьох літ» .

Це один із головних і, мабуть, найбільш цитованих творів письменника, що не втрачає своєї актуальності й сьогодні. Підтвердження цієї тези - в кожній з 5 частин поеми. Твір починається описом могутніх кавказьких гір.

"За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі".

А в цих горах живе титан Прометей. За давньогрецькими міфами, Прометей викрав з Олімпу вогонь і віддав його людям. За це верховний бог Зевс покарав його: Прометея прикували до скелі, і щодня орел виривав з нього печінку, а щоночі вона виростала знову. Тут Шевченко використовує прийом алегорії, або інакомовлення. Коли під одним узагальненим образом ідеться про інший, що має подібні риси. Як орел щоденно систематично докладає зусилля для того, щоби знищити Прометея, так і Російська імперія чинить із колонізованими народами. Однак за ніч печінка в Прометея виростає знову й він продовжує стояти біля скелі. Так і волелюбні народи (горці, українці) не здаються — тому орлу ніколи не вдасться перемогти.

Поштовхом до створення поеми була не лише болюча втрата, але й співчуття до всіх, хто страждав від колонізаторської політики Російської імперії.

В імперії живуть невільники, які приречені підкорюватися та здійснювати подвиги з думкою про імператора. Цей мотив невільництва притаманний українській не лише літературі, але й свідомості. Бо це не якийсь окремий історичний епізод, а довготривалі реалії. Це досвід багатьох поколінь – покірність Російській імперії, а потім покірність ідеології Радянського Союзу. Про цей слід потрібно говорити, щоби навчитися його впізнавати й розуміти, щоби запитувати: а чи є у мене це всередині? Бо якщо є, то як цього позбутися? Як перестати відчувати себе меншовартісними?

Про яку меншовартісність ідеться в поемі Т.Шевченка «Кавказ»?

Саме тоді, у середині ХІХ століття, починали ставати на ноги європейські ідеї про малі народи та малі держави як найприродніші формати організації колективу. Право бути народом і жити на своїй землі «воно не прошене, не дане», воно просто є. Ознаками «свого» для горців були «чурек» (хліб) і «сакля» (житло). Однак імперія розвивала й підживлювала великий ідеологічний міф про народи Кавказу як нецивілізовані племена. А це означало, що потрібно допомогти цим народам – прийти і всього навчити.

Цитую: До нас в науку! ми навчим, Почому хліб і сіль почім! Кінець цитати.

Але це ж не так! Розвиток писемності, впливи арабської літератури, потужний фольклор – це все про культуру горців.

У 2014-му році відзначали 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка, і саме його образ чи не найбільше був представлений під час Революції Гідності в натовпі, серед людей. Тоді рядки Шевченка прочитав і один із героїв Революції Гідності – Сергій Нігоян, якого за декілька днів у центрі Києва застрелив снайпер. Для Нігояна і багатьох українців, які обрали активну громадянську позицію в ті дні й місяці, рядки «Борітеся — поборете, Вам Бог помагає!» були близькими та зрозумілими. Вони були частиною спільного культурного коду, який розуміли всі учасники процесу.

Поема «Кавказ» починається епіграфом зі словами давньоєврейського пророка Єремії: «О, хто дасть голові моїй воду й очам моїм — джерело сліз! і плачу я день і ніч над убитими...». Епіграф нагадує про біль втрати друга Якова де Бальмена.

У поемі 5 частин, і всі вони побудовані як діалог, але не осіб, а різних світоглядів: героя, автора та співрозмовників.

«Кавказ» – це інвектива, ідеологічний памфлет і політична сатира водночас. Інвектива – гостра критика, напад на певну владу. Памфлет – твір, спрямований проти ідеологічного устрою. Сатира – комічний засіб, який осудливо висміює негативні явища в суспільстві. Тобто поема «Кавказ» – це критика царизму, ідеології імперії та «покірного» суспільства.

На відміну від інших поем Шевченка, тут немає героїв, сюжету, динамічного розвитку подій, це серія багатокомпонентних внутрішніх монологів, які порушують політичні, світоглядні, морально-етичні проблеми. «Кавказ» близький та зрозумілий українцям тому, що кілька століть ми й самі були народом, підкореним імперією.