Суголосся природи та людини

Хан звертається по допомогу до старця.

Старець тихо промовляє до юнака мовою зрадженого хана.

Гудець приходить в місто Київ.

В Києві зростає в неволі хлопчина, найулюбленіший ханський син.

"Я обійшов лелеку й зачинив хвіртку. Він стрепенувся, змахнув одним крилом, щоб утекти""

"У казанку вже почало закипати, з пари й диму чулося тихе булькання"

"Лелека з'їв ще кілька рибинок. А потім підійшов ближче, і я побачив, що йому з рани сочиться кров"

Мій лелека прощально глянув на мене, змахнув обома крильми й важко здійнявся над хатою, над садом, а далі - ще вище"

"Лелека вже не втікав. Дався перебинтувати крило. Терпів, хоч і простогнував, як заливали йодом рану"

Забіг аж до лиману. Лиман тієї зими не замерз. Вовк підійшов до води, лизнув її солонини і зрозумів, куди йому треба бігти.."

Льотчики з ракетницями та ліхтарями вийшли за лісосмугу, але що ти його побачиш чи почуєш в цьому шипіння, ревінні, стогнанні, летінні?

"Сіроманець підійшов до хати Побігайла. Не вибіг і Побігайло. Всі були в полі, косили горох. Найдовше стояв Сіроманець перед будинком Чепіжного, але й Чепіжного, на його превеликий жаль, не було на цей раз удома..."

-Здрастуй... - самими губами сказав йому Сашко. Сіроманець плакав."

Сашко підняв драбину, приставив її до стіни і поліз у діру. Виліз на дах, оборежно відштовхнув драбину назад у кузню, - все, як і було, - спустився берестом на землю.

"Сашко не повірив своїм очам: на стежці перед ним стояв Сіроманець! Високий, широкогрудий, з великими димчастими незрячими очима."