Складносурядне речення,його будова й засоби зв"язку між його частинами

Латаття ніжилось в Озерах, хитали ряску карасі.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

На вечірньому небі потьмяніли і щезли сріблясті зірки.

Національна своєрідність зближує нації, а не роз’єднує їх.

Хто своє носить, той чужого не просить.

На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, і пахло прив’ялим духом полину.

У безмежжі Всесвіту мчалась у розміреному леті Земля, гралася з Сонцем, повертаючись до нього то лицем, то спиною.

Мати [навідалась]на якусь тільки хвилину, в теплій вовняній хустці, у фуфайці, у валянках, і , поглянувши на вас, трьох дітей, знову зникла з хати, ховаючись на горищі.

Запрягайте коні в шори, коні воронії, та й поїдем доганяти літа молодії,

Темне небо лежало, і хмара ходила навкісна, та шуміли тополі.

Була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя.

Ялинка затремтіла від низу до вершечка, та кілька глиць упало на сніг.

Лиш коники в стерні сюрчали та марево хилилось до землі.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно,

Раптом заблискотів заколихав вогнями весь правий берег і стало видно скіфські могили над Дніпром і лівобережні піски.

Біла стежка в далечі губилась а мені у безтурботні дні назавжди навіки полюбились ніжні і замріяні пісні,

Одна хвилинка темного горя і вмить усміхнулось направо усміхнулось наліво і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба.

Ще лише хвилинка-друга і гарячі коні порівняються з маврійським дубом.

тому що мені видно легке гойдання всіх трьох крилатих хребтів, мяких, вовнистих…

бо мені видно легке гойдання всіх трьох крислатих хребтів, м’яких, вовнистих…

і мені видно легке гойдання всіх трьох крислатих хребтів, м’яких, вовнистих…

коли мені видно легке гойдання всіх трьох крислатих хребтів, м’яких, вовнистих…

() - і [ ].

[ ] - і аж [ ].

[ ], - і ().

[ ] - і [ ].

(), а [ ].

[ ] , а [ ].

[ ], а ().

( ), а ( ).

Проминаємо густі зарості – і очам відкривається рівний та широкий лан.

Я перо візьму і журавкою стану.

І шумить діброва, і синіє шлях, і дзвенить дніпрова хвиля у дротах.

Минулася буря – і сонце засяяло…