Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими й допустовими

коли? відколи?

як? якою мірою?

чому? через що?

і що ж? і який наслідок?

щоб, аби

мов, наче, ніби

так що

якщо, якби

Так місячно, що хоч голки збирай (М. Рильський).

Усе було так, як і багато років тому (М. Стельмах).

Гарячого білуватого світла ллється так багато, що ріже очі (О. Гончар)

Ми з Андрієм щасливо вискочили, користуючись хвилиною відливу, так що й ніг не замочили (М. Коцюбинський).

Софія Петрівна простореньку хату має, так що є де рідних і гостей приймати (М. Коцюбинський).

Труби мінометів уже розпеклись так, що не можна було торкнутися рукою (О. Гончар).

Місяць, підводячись вгору, пірнає в загустілу хмару, так що видніється лише срібний край (М. Стельмах).

Хведот змінився на чужині, так що його вже не впізнавали односельчани (У. Самчук).

коли приходять до студії.

так що мають хорошу фізичну форму.

так, щоб усім було весело.

бо це їх захоплює.

для чого? навіщо?

незважаючи на що?

чому? через що?

за якої умови?

для того щоб, аби

мов, наче, ніби

хоч, хай, дарма що

якщо, якби

Овочеві дерева стоять, ніби діви-мироносиці перед своїм царем (У. Самчук).

Я йду все вперед, хай протистоять мені вітри й бурі (М. Стельмах).

Якщо вдивляється в голубінь неба, то хвилюється, ніби в передчутті щастя (У. Самчук).

Щоб тих щасливих днів не загубити, потрібно працювати цілий рік (Д. Павличко).

Хоч глушина, а дерев багато покалічених, усохлих (М. Малиновська).

Всупереч тим віщуванням проходили грози (М. Рильський).

Що б там не кричало, не оглянься (Т. Шевченко).

Де б я не був, а все ж думками лечу в Донеччину свою (В. Сосюра).

коли їду в довгу подорож.

так що завжди можу поговорити на будь-які теми.

хоч і маю мало вільного часу.

де є хороше світло й затишок.