Складнопідрядні речення з кількома підрядними

Віриться, що невдовзі все, створене і зібране художником, мистецтвознавцем, етнографом Іваном Макаровичем Гончаром, знайде своє місце в музеї його імені, який відкрито неподалік меморіального будинку майстра (За М. Кагарлицьким).

Якби не жовте листя в садах, то можна було б подумати, що надворі не бабине літо, а справжнє літо (І. Нечуй-Левицький).

Біда навчить, кому руку подати і від кого прийняти чесний хліб (Д. Павличко).

Коли людині є що сказати, вона виливає з глибини власної душі все те, що має, на папір або полотно (І. Цюпа).

Нападників козаки прогнали і зчинили галас, що це було нечуване підступництво з боку комісарів, бо напад певно зроблено за їх приводом та побудовою (О. Левицький).

Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба ве­ликої праці, бо щастя не дається дурно (М. Коцюбинський).

Ми працю любимо, що в творчість перейшла, і музи­ку палку, що ніжно серце тисне (М.Рильський).

Я йшов собі помалу, бо щось так владно кликало мене, туди де гори ввечері палали окутані у сяйво чарівне (В. Симоненко).

Хмари повзли так низько, що перехожі несподівано виринали з них і так само несподівано тонули (В. Симоненко).

Шум дощу був такий спокійний і тихий, що зовсім не вірилося, що в таку ніч тисячі людей місять болото по грузьких дорогах (Г. Тютюнник).

Хіба не чуєте, про що вітри шепочуть і як з зітханням зливається їх сміх (О. Олесь).

Коли пісні мойого краю пливуть у голосах мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах (М. Рильський).

Малим я думав, що гарбузи - рослини тільки українські, і лише згодом дізнався, що ростуть вони дикі у багатьох країнах (В. Чемерис).

Нема життя без України бо Україна – це мати яку не вибирають (О. Гончар).

А ще з давніх-давен відомо що часто нападали кочівники на капища де стояли кам’яні статуї язичницьких богів яким русичі постійно приносили щедрі дари (М. Слабошпицький).

Вчасно прочитана книжка – чудовий здобуток бо вона здатна змінити життя як не змінить його кращий друг або наставник (П. Павленко).

За тим про що і як розмовляє людина можна визначити які книжки вона прочитала (І. Роздобудько).

Ми дивились довго, як хмаринка тане, як синіє синь, як колише вітер струни павутин (М. Рильський).

Вернувся я, де вільхи й риби, де м'ята, іви, де квітчасті стіни (Б.-І. Антонич).

Чи буде ясно, чи будуть грози, чи прийде часом якась наруга, ти не зіб’єшся в своїй дорозі, не скривдиш жінки, не зрадиш друга (В. Гуртовенко).

Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну, щоб вільно по світу літати, щоб вітер розносив луну (Леся Українка).

Біда навчить, кому руку подати і від кого прийняти чесний хліб (Д. Павличко).

За тим про що і як розмовляє людина, можна визначити, які книжки вона прочитала (І. Роздобудько).

І скрізь де генія сіяє слава, де світ новий піднявся із руїн, Франкові нашому - земний уклін (М.Рильський).

Коли доброта ще в тобі не пропала, зроби щоб вона з глибини за-звучала! (Є.Гуцало)