Складнопідрядне речення (види підрядних речень). Тест.

А Блискучі, ясні зорі так вистилали небо, мов хто висипав їх із коша.

Б Мов падолист, розсипалися звуки, криштальним пилом зринули у вись!..

В Кажуть, сум не ділиться нітрохи, ми поділимо мужність і любов.

Г Весняне сонце смугами лягає на землю, іноді ховаючись у хмари, немов запалюючи їх вогнем, а вони загусають від цього паління.

А Ще буде у дерев нове вбрання бо ця плаксива осінь — не остання.

Б А мені наймиліший той весняний час коли березневе змагання з холодом нарешті скінчилося.

В Коли квітень ударить у сонячний гонг прокидається і вмивається чистою сльозою лоза.

Г У народі кажуть що світ без мрійників став би безбарвним і нецікавим.

А Налиті соком горобині грона немов краплини крові на гілках.

Б Тендітні верби наче наречені полощуть пасма в чистому ставку.

В Мов струн тендітних звуки монотонні дзюрчить струмок заплутавшись між трав.

Г Свіча тремтіла наче писала вона по стіні таємничий лист.

А У таких лісових озерцях, якщо спека береться до справи всерйоз, вода вигорає швидко, як дитячий смуток.

Б Обабіч річки поля були засаджені лісосмугами, щоб захищатися від суховіїв.

В Людині потрібно відкрити в іншому серці себе, бо тільки у серці відкрите крізь морок пітьми й забуття миттєво спалахує світло. —

Г Вони разом чують, як надворі йде рясний дощ.

А Останнім часом вона помітила, що саме ці дві речі — сонячне сяйво і сніг — мають якийсь вплив на неї .

Б Натомлені петрові батоги, щоб від утоми відпочили ноги, на плюшеву подушку пилюги присіли товариством край дороги.

В З гори село схоже на барвисту вишиванку, яку так уміло вишила сама матінка-природа, купаючи її у чистих ранішніх росах.

Г Стовбур поваленої смереки, що встиг підсохнути, відлунював дзвоном.

А Коли приходить бабине літо, ми знову маємо нагоду радіти.

Б Кожному слову треба надати вагу і повноту, щоб воно залунало, захоплюючи людську уяву.

В Слухав би ластівок завжди, бо вони навіюють безтурботність, проганяють сумні думки .

Г Стікає небо краплями дощу у чорну землю, щоб було світліше.

А Згори старий насипав землю і встеляв її дерном, щоб відновити берег.

Б Вітряки, у грудні, в небовисях рухатись частіш не полініться, аби ми подяку спромоглися висловити вам у паляницях.

В Коли ягідники в перелісках задухмяніли цвітом, забриніли перші бджоли.

Г Теплий туман слався по полю й наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому.

А День був теплий і тихий, хоч і не видко було сонця за дуже високими білястими хмарами.

Б Коли прилітають ластівки, дуб, слухаючи їхні голоси, веселішає й наче аж молодшає.

В Соборна Вкраїно, всі храми твої відбудуєм, щоб лунами дзвонів сягнути духовних вершин.

Г Україна моя починається там, де доля моя усміхається.

А Якби мені сила та воля, жив би без горя.

Б У світі слів немає випадкових, хоча вони й століттями мовчать..

В Вогонь був таким, що в повітрі снаряди зустрічалися зі снарядами.

Г Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

А Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Б Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем?

В Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю, на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

Г Проміння ламалося у хвилі, блищало, миготіло, рябіло , наче хто сипонув на воду блискучими іскрами.

Д Як би хотілося запримітити, звідки зірка зірвалася, й куди мала б упасти спіткнувшись на рівному місці.