Складнопідрядне речення, його будова й засоби зв’язку в ньому

А Як і в усіх путящих замках, в Ужгородському також мають бути привиди.

Б Якщо говорити про кольорову гаму в складанні букета, то тут існують деякі

правила.

В Як вершини Гімалаїв велично підносяться на тисячі метрів, так ясно й чітко

звучать слова Реріха, увінчуючи людське життя.

Г Я пам’ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом

А якщо, бо, наче, та

Б який, чий, і, як

В немовби, неначе, або, аби

Г оскільки, неначе, бо, як

А Тепло було й вишні цвіли рясно.

Б Чи то мій сон чи просто чорна магія чола.

В Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалось пташине життя.

Г Куди серце летить туди й око глядить.

А щоб, аби, якби, проте

Б якщо, якби, однак, як

В якщо, бо, тому що, так що

Г наче, неначе, як, але

А Я сідаю на дві години набивати порожні гільзи, і це фактично є вже початок полювання.

Б То пролетить березовий листочок, то пробіжить невидимий їжак.

В Людство давно і всерйоз задумується над тим, як обмежити свій вплив на природу .

Г Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

А Варіант, що зберігається в Харківському художньому музеї, за послідовністю виконання є першим.

Б Поворотним в історії Качанівки був момент, коли її власником став генерал-губернатор Петро Рум’янцев.

В У літописі йдеться про те, що княгиня Ольга прийняла заповіти християнської віри й жила за її законами.

Г Адже хто з них уміє так, як цей професор Яворницький, зазирнути в душу людини.

А Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташина.

Б І де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила.

В Дніпро спокійно шумить і реве, і хвиля берег миє.

Г То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний

А Багато бачив я країв, та отчий дім з тополею, мов зіронька, мені світив.

Б Мисливці пливли довго, але спокій комишів нічим не порушувався

В Чернишеві хотілося швидше побачити справжню війну, проте він досі ніде її не знаходив.

Г Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

А На краю села дівчата співали веснянки, гомоніли й галасували діти

Б Людина відчуває свою слабкість тоді, коли її покидають надії

В На тонкій шиї чорнів шнурок з дукачем та червоніло дрібне добре намисто

Г Тихо й нудно, і спека пекельна

А Не видно і самого океану з височини, а тільки гори хмар, то снігових, то сивих, то блакитних.

Б Якщо сьогодні я прийду до неї, вона мене в Александрію візьме.

В Орел мухи не ловить, а слон за мишею не ганяється.

Г В моїй душі мелодія осіння, та в ній я чую ноти весняні.

А Думається батькові, чи то часом не син пролетів та й розписався тасьмою в небі над рідним вранішнім степом.

Б Зоряно над селищами було, а там, десь у степах, хмара заходила і безгрішно ламалися стебла блискавок.

В У різну пору дня лютневий сніг цвіте по-різному, проте зараз, ополудні, розцвів чи не найяскравіше.

Г Миттю старий одстебнув геть лижви і, наставивши коляку, як спис, гайнув уперед.

А В моїй душі мелодія осіння, та в ній я чую ноти весняні

Б Капітан підвів руку, і машина, уповільнюючи рух, спинилась

В На заході небо почервоніло й запалали вогнем розкидані легенькі хмарки

Г Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн