Складнопідрядне речення

Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі

Духовність – озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає зруйнувати життя.

Народе мій, як добре, що ти у мене є на світі

       Хіба не вірите, що скоро день засвіте, що сонце наше вже з-за обрію встає…

Біжить стежина в сад у зарості малини, яка дозріла вже і запахом п’янить.

Благословенна тиша стояла над волошковим засніженим світом, що на невидимих решетах пересівав сяйво і під темінь.

Коли заходить ніч, тоді дивоцвітом цвіте степ.

     Зблиснула у світлі фар течія річки, що сонно перекочує хвилі ймолочно спалахує у темряві.

      Ніколи не знаєш, що подарує берегові розхитаний і розскриплений пароплав.

   Коли дороги життєвої тебе підхопить вітер злий, по вінця сили трудової у серце стомлене залий (М. Рильський)

         Доки сонце зійде, роса очі виїсть (Нар. творчість)

         Коли вже народився ти поетом, за все відповідай у цім житті (Олександр Олесь)

         Людина сильна, поки вірить (І. Головченко)

         Як тільки Харитя увійшла межи жита, гарний краєвид зник (М. Коцюбинський)