Складне речення з різними видами зв’язку, 9 клас (тестування)

А. Частини складних речень з різним видами зв’язку поєднуються між собою сполучниками сурядності та підрядності.

Б. Частини складних речень з різним видами зв’язку поєднуються між собою за змістом та інтонацією.

В. Частини складних речень з різним видами зв’язку поєднуються між собою сполучниками сурядності та підрядності (і сполучними словами), а також за змістом та інтонаційно.

Г. Частини складних речень з різним видами зв’язку поєднуються між собою за змістом та сполучниками підрядності й сполучними словами.

А. Є в коханні і будні, і свята, є у ньому і радість, і жаль, бо не можна життя заховати за рожевих ілюзій вуаль.

Б. Тихо в лісі: повітря не дихне, ніщо не шелесне.

В. Найогидніші очі порожні, найгрізніше мовчить гроза, найнікчемніші друзі вельможні, найпідліша брехлива сльоза.

Г. Ніч темніє, і ясніють зорі, море плаче.

А. Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись.

Б. Віяло теплими пахощами з луків, десь далеко лунав спів, співали дівчата, сміялися хлопці.

В. Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон був короткий – він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла.

Г. Людина багато в чому схожа на пташку: в ранній молодості її часто тягне з дому, і вона ладна забути все.

А. Між двома сурядними частинами складного речення, що поєднані сполучниками і (й), та (і), якщо вони мають спільну підрядну частину.

Б. Між двома підрядними частинами складного речення, якщо вони мають спільну підрядну частину.

В. Між двома безсполучниковими частинами складного речення, якщо вони мають спільну підрядну частину.

Г. Між двома сурядними частинами складного речення, що поєднані сполучниками і (й), та (і), якщо вони мають спільну безсполучникову частину.

А. Чотирьох.

Б. П’ятьох.

В. Двох.

Г. Шістьох.

А. Удалині залунала пісня, що збурила в душі хвилю спогадів, і в ній завирували давно забуті почуття, перед очима промайнули обличчя тих, хто живе в далекому минулому.

Б. Є речі, про які ми прагнемо забути, і ховаємо їх в далеких закутках своєї пам’яті.

В. Сніги повільно тануть, з-за Дніпра віє теплий вітер, і розчісує коси беріз.

Г. Напоєні талими водами, трави стрепенулися, і швидко потягнулися до сонця, яке щедро зігрівало їх теплом.

А. У житті людини воєдино зливаються пісня й труд, а молодість зливається з любов’ю.

Б. Хай серце не знає забуття, хай мрії обганяють часу біг, а юність буде незгасною.

В. Хай наша юність буде такою, яку час не зможе обігнати, а старість наздогнати.

Г. Стоять обабіч дороги високі осокори, вони підпирають своїми верхівками небосхил, який уже ледь рожевіє.

Б. Ніч характеризується жвавою та величавою вродою, в якій немов закляк подих таїни, а день – живий і жвавий.

В. За парком починалось місто, воно було не схожим на інші міста, які до того зустрічалися йому на шляху.

Г. Сад у нас уже відцвів, дерева вкрилися густим темно-зеленим листом, і тільки в повітрі плавали густі пахощі жасмину.

А. Місто мало свою унікальну особливість: через нього пролягала дорога до національної святині, яка стала місцем духовного відпочинку та відновлення.

Б. Сонце освітило світлом все: принишклу землю, змерзлі дерева, які затулили вітами нагі стовбури.

В. Білими лебедями пливуть хати: через його спомини, через її задуму, яка полонила розум і серце.

Г. Дивен світ: у людини завжди висить над головою невидимий тягар, як камінь над нещасним Танталом, і ніхто не може сказати, що тебе чекає завтра.

А. Я босоніж іду, щоб землі дорогої тепло, наче струмінь палкий, прямо в серце до мене текло, зігрівало мене у життєвих дорогах складних.

Б. Я бажаю, щоб мене довіку зігрівало святе відчуття, що лиш рідна земля може дати нам силу життя, і підняти у важкі хвилини, серце сповнити вірою.

В. Інколи він згадував про неї, приміряв подаровану нею сорочку, серце здригалося від спогадів, а очі наповнювалися сльозами.

Г. Він усміхається до сонця, пестить рукою жовті кленові листочки, що спрагло поглинають тепло і його душа радіє.

А. До різновидів складних речень з різними видами синтаксичного зв’язку відноситься складне речення зі сполучниковим сурядним і безсполучниковим зв’язком.

Б. До різновидів складних речень з різними видами синтаксичного зв’язку відноситься складне речення зі сполучниковим підрядним і безсполучниковим зв’язком.

В. До різновидів складних речень з різними видами синтаксичного зв’язку відноситься складне речення з кількома підрядними.

Г. До різновидів складних речень з різними видами синтаксичного зв’язку відноситься складне речення зі сполучниковим сурядним та підрядним і безсполучниковим зв’язком.

А. Тиша в полі, гай темніє, наступає літній вечір.

Б. Я пам’ятаю: йшла весна своїм походом смілим, і по саду лилась вона квіток зеленим пилом.

В. Дерева мене чекають, і падає листя на стежку, і падають зорі в долоні, і падає сон у траву.

Г. Багряний вечір догорів, і попіл падає на місто, а люди втомлено повертаються додому.

А. Я босоніж іду, щоб землі дорогої тепло, наче струмінь палкий, прямо в серце до мене текло.

Б. Людей пильнує правда у житті, брехня жене у нетрі непролазні, де повзають гидкі отруйні плазні, а звідтіля вернутись по путі людина може тільки чесна, сміла, в якої совість ще не заніміла.

В. На все впливає мови чистота: зір глибшає, і кращають уста.

Г. Хто сотворив з нічого людям час, той поділив його на дві частини, назвавши ніччю й днем ті половини.

А. Тире.

Б. Кома.

В. Крапка з комою.

Г. Двокрапка.

А. Чотирьох.

Б. П’ятьох.

В. Двох.

Г. Шістьох.

А. На вулиці ллю дощ, листя невдоволено облітає на землю, яка уже захлинається водою.

Б. Сонце виглянуло з-за хмар яскраво і променисто, і земля посміхнулася йому кристалами роси, що рясно вкривали трави.

В. Розбуджена свіжим весняним повітрям, береза стрепенулася, і її віття заквітчалося листям.

Г. З полів зійшла серпнева спека, ясна туманиться блакить, і день стоїть, немов лелека, що завтра в вирій відлетить.

А. В лунке небо гучно скрикнув ворон, і його крик довго-довго бринів у повітрі, і навіть степова безвість не в силах його приглушити.

Б. Людина, пізнавши й побачивши багато в житті, постарівши, прагне до місця, де народилася, звідки пішла в світи.

В. Хмарка набіжить, і бризне краплистий дощ, трави й квіти купаються в його життєдайній водиці.

Г. Туман окутав землю, як степова орда, що налетіла нізвідки, і принесла забуття.

А. Пелена туману схожа на м’якенький, розсіяний у повітрі попіл, що тремтить і коливається.

Б. Ліс стоїть у важкій задумі, дерева принишкло тремтять, не відаючи своєї зимової долі.

В. Весна забулась в затяжній дрімоті, природа обурюється, люди скаржаться, і тільки зима радіє.

Г. Люблю дивитись вночі на небо: на ньому розсипані ясні зорі, яким гордовито підморгує місяць.

А. Коли (…), коли (…), […] : […].

Б. […], коли (…), коли (…) : […].

В. […] : […], коли (…), коли (…).

Г. […], коли (…) : […], коли (…).

А. Так і знай: допоки родить жито, доки сонце в радості встає, – нашу правду й віру ще не вбито, ще вона у когось в серці є.

Б. Цей шмат землі, що колесом відкочувався від татарського броду й козачої долини і досі не мав власної назви: люди не могли найменувати його.

В. Був сонячний ранок, мовчазні навколишні простори ясніли навпроти сонця так сильно, що аж сліпили очі.

Г. На вулиці тиша, спроквола падає сніг, який вкриває землю білим килимом.