Складне речення з різними видами звʼязку

Я опустив руку з качкою у воду, але вона навіть не нахилилася до води, серед якої виросла.

Михайло якраз натрапив на ту розмову чи суперечку, встряв у неї й почав доводити інспекторові, що він не має права лаяти учнів, і сказав щось образливе для самого інспектора.

Проте маленька пташина, ця пухнаста кулька життя, що майже цілком уміщалася в моїй жмені, виявилась завзятою і не хотіла без бою здаватися.

Білка вискочила з дупла і, чіпляючись за гілки сосон, полетіла мені назустріч.

А тобі здавалося, що зараз іде вона мимо криниці, що той німб світиться довкола її голови.

Ось мати ступила вбік, і тепер кругла таріль сонця засріблилась у густій блакиті, а довкола материнської голови вже не іскрився й не мерехтів німб.

Тримаючи в руках серпа, на якому вогко зблискувало сонце, мати ступала над галузиною струмка, і об її ноги билось волоття трави.

Я думаю про тебе весь мій час, але про це не треба говорити.

Спочиває степ, набирається прохолоди після денної сліпучої спеки.

Ранок вітряний, західний вітер жене дими, сонце над садками не такої ясності.

Сина мати будити не зважується:пізно ліг, хай ще поспить.

Позеленіли вікна, повітря стало бузково-синім, і верхівки тополь вигойдувались на поривчастому вітрі.

А малі хлопці йшли з рукавицею, в якій повно зерна: пшениці та жита.

За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив колоду: колодязь був глибокий.

Вишку стало розхитувати, і була загроза, що впаде, і хату Чабанисі розвалить.

Щоб піснею стали звуки, поезією слова, треба танталові муки – лиш нею душа жива.

Ягорове подвір’я порожнє, щітка в глині стирчить, ніким не торкана, і душу хлопцеві опікає смуток якоїсь гіркої непоправимої втрати.

День той ткався і ткався із різних настроїв, у яких переважав радісний.

Стояла тиша, вона не тільки сприяла, а надихала мене до роботи, коло якої я тоді працював.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши тіні, горить рівним жовто – зеленим кольором.

І хоч зараз гудки вже відмінено, проте Віруньці й досі вони часом озиваються з душі, адже під спів цих гудків привело її кохання на Зачіплянку.

Було це десь там, біля Таврії, в степах, де гнеться ковила, де обрій піниться отарою.

Букет півоній, які мати несла в руці, поширював п’янкий запах – власне, в руках її наче вигойдувався букет тонких пахощів.

У темряві траплялись ягоди, але вони проходили мимо дивною ходою, начебто теж ступали по дну прозорої річки, яка обтікала їх з усіх боків хвилями тугого повітря.

[ ], ( коли), [ ], ( які)

[ , ( коли), ] , [ ] , ( які)

[, ( коли), ] , ( які)

[ , ( коли), ( які), ]

Спустився вечір і одразу похолоднішало.

Осінні дрібні дощі падали на сумовито принишклу землю і зелено потемніли води в озерах коли Михайло і Соломія попрощалися з лісником і лісничихою.

Минула тривожна беззоряна ніч і там де попелясті сніги єдналися з небом почав відділятися світанок.

Немає з-під землі трави ще нема живиці з-під кори а поле ширше небо вище і рветься сонце догори.

Садом я блукаю тихою ходою, рум’яніє вечір од зорі заграв.

Пливла у далеч біла павутина, і сміялося небо, як блакитний сад.

Відскрипіла возами осінь, на санях в’їхала зима, і вербовим човником до бродів прибилась весна.

Надвечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли, сніг стужавів і гостро заблищав, а повітря стало таким прозорим, що було далеко видно голі дерева понад шляхом.

Сонце і повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що здається, надворі стоїть весна, одягнена у білі шати.

Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрянець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де-не-де, кружляючи, лягає під дерева.

В ті дивні дні, коли мої штани іще тримались на одній підтяжці, я все ніяк допетрати не міг, що крутиться земля, мов куля кругла .

Варто писати про наші села й міста, про наші вулиці, треба називати їх. справжніми іменами, щоб у людських серцях рідна земля оживала, щоб чоловік, уперше потрапивши на те чи інше місце, безпохибно пізнав -ось він, той край, про-який читав.