Складне речення з різними видами зв'язку

Розумію: це щастя, але, знаєш, воно не для мене.

Ніч за вікном, та не хочеться спати.

Вулиця стає загадковою, вулиця стає фантастичною, вулиці вже немає, вона була колись.

Користуючись теплом, старі жінки і чоловіки сиділи коло воріт на лавах, плетучи тиху розмову.

Мені сниться холодний сон, що навколо вічні льоди, крижаний зимовий полон.

Ті, хто пливуть за мною, будуть чути: над нами з радості ангели схлипнуть.

Тоді лиш пізнається цінність часу, коли він втрачений.

І серцю дано бідніти, і думам не дано всихать.

Зустрівшись тут несподівано, хлопці зніяковіли і, привітавшись, зайшли до хати разом.

Поспішайте творити добро на землі, щиру шану знаходить людська доброта.

Куриться над полем сніг до самого сонця, туманного, завихреного клубками сухої снігової куряви.

Свіжість трави манила здалеку, а медовий запах квітів наповнював повітря.

Ходить вересень в селі, а літо в осені в осені питає, де поділись журавлі.

На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Сумую знов за невідомим, що манить завжди далиною.

Лукашева хата починає біліти стінами; при одній стіні чорніє якась постать, що знеможено прихилилась до одвірка, в ній ледве можна пізнати Мавку.

Час зупинився, застиг, та ось краплини гойднулися невблаганно донизу, зникаючи одна по одній.

Скидаючи кирею срібнорунну, поволі прокидався степ, і оживав, і дихав кожним колоском і кожною билинкою малою, сповняючи повітря медовим свіжим духом.

Тільки знаю напевно, тільки знаю єдине: не вмирати під бомбами - жити хоче людина.

Село вночі свічок не світить, боїться місяця збудити, що жовтим без наймення квітом цвіте в садах, дощем умитий.

Засмалені сонцем, закурені, мокрі од поту обличчя вилискували радістю і здоров'ям.

Приходив дощ, а потім було зимно.

Ідеш і ідеш лісом, і тільки шурхне десь між віттям - погляд твій одразу потягнеться за тим птахом, який пролетів.

Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.

Усі вже звикли: геніїв немає.