Складне речення, ССР

А Тонкі брови, русяві дрібні кучері, рум’яні губи — усе це дихало молодою парубоцькою красою.

Б Гляньмо на трепетну землю — і  відкриється нам на зелено-голубому обличчі планети край, схожий на серце.
 

В У дівчині пробуджується мати — творець нового життя.
 

Г Як простір немислимий без руху, так поезія неможлива без думки.

А так що настрій зіпсувався на цілий день;
 

Б проте захід пройшов вдало;
 

В й обговорювати можливі перешкоди;
 

Г передчуваючи серйозні ускладнення.

А Над плесом озера я юність пригадав, вечірні небеса і посвист крил качиних… (М. Рильський).
 

Б Згори гора дивилась у черлінь, і хилитався човен до човниці (М. Вінграновський).
 

В Нестор ціпенів від страху, притулившись чолом до шибки, та відірвати погляду від вулиці не міг (Р. Іваничук).
 

Г Лиш гори не стрічаються, а людям зустрітись можна в будь-якій порі (Л. Міріджанян).
 

Д А соловейко-вакарушка не відмовляється ні від сухого листячка, ні від торішньої трави (Є. Гуцало).
 

А Минуло кілька недовгих хвилин, і вони сиділи поруч над водою, у гущавині дикого терника на камені (С. Васильченко)

Б Був час обідньої перерви — і все живе поховалося в затінки, вщухло, принишкло (О. Гончар).

В Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (Т. Шевченко).
 

Г Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар).

А На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

Б І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

В Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Г Мені потрібне слово а не слава.

А Я у думках до мами пригорнулась і стало гарно й затишно мені.

 

Б Теплий день розхлюпує блакить і ластівки купаються в промінні.

В Свинцем набрякли сиві хмари і сонце зникло якось враз.

Г Від пісні журливої дуб сколихнувся і лелеки здригнулись вві сні.

А) Я йду додому й серце моє співає від радості. 

Б) Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив. 

В) Часом у блакитній тишині проливала біла хмара або пролітала пташинка. 

Г) повсюди зацвів бузок і кущі троянд покрилися квітами

А) Сідають дні, мов птахи, на хатах і розгортають крила вітру. 

Б) Тільки шепоче степ і падають блакитні зорі. 

В) Підвівши очі з-понад книжки, побачиш світ барвистим сном. 

Г) Я, сонцеві життя продавши за сто червінців божевілля, захоплений поганин завжди, поет весняного похмілля. 

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів.

І сходило сонце, і місяць вставав, і гуси кричали на фоні заграв.

Нехай ще раз послухає, аби запам'ятати.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

Національна своєрідність зближує нації, а не роз'єднує їх.

Хто своє носить, той чужого не просить.

Темне небо лежало, і хмара ходила навкісна, та шуміли тополі.

Була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя.

Лише коники в стерні сюрчали та марево хилилось до землі.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно.

Одна хвилина темного горя й умить усміхнулося направо усміхнулося наліво й золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба.

Біла стежка в далечі губилась а мені у безтурботні дні назавжди навіки полюбились ніжні і замріяні пісні.

штиль радував матерів з дітьми.

хоча за прогнозом і обіцяли.

проте клекотав сильний прибій.

і надворі починало вже темніти.

і накладало ніжні сліди на берег.

і тепло разом із собою забирало.

і заливаються, і мріють.

і піснею сповіщають про весну.

і в грудях калатає.

Під стріху вигнавсь соняшник і кручені паничі по ньому в'ються.

Знову яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив.

Знову зустріча земля годину літню і дерево пахучо зацвіта.

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Гроза пройшла і грім ударив десь збоку.

А літо йде полями і гаями і вітер віє і цвіте блакить.

1

2

3

4

5

Пройшла гроза і ніч промчала.

Дунув вітер понад степом і сліду не стало.

Минуло чимало років і крила поважчали.

Тепло було і вишні цвіли рясно.

Чи то мій сон чи просто магія чола.

Ураз труснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес.

1

2

3

4

5

А заступивши темрявою небо.

 

Б і зависли над молодими садами.

 

В які змусили все живе зачаїтися.

 

Г і ринула стоголоса злива.

 

Д пішов густий літній дощ.

А Мова українська сповнена поетичної грації і тому досить важка для перекладу.

 

Б Доба Мазепи це час економічного політичного і культурного відродження України після Руїни.

 

В Тема матері завжди була є і вічно залишатиметься актуальною як у народних піснях так і в професійній творчості.

 

Г Треба зазначити що економічних понять в останні десятиліття з’являється все більше і більше.

 

Д Жовто-блакитні барви символізують дві першооснови буття дух і матерія добро і зло вогонь і вода батько і мати.

Яка могла бути радість од волі, за якою чорною тінню стояла розлука?

Великдень цього року пізнім видався, до свят зовсім із сівбою закінчили.

Он вийшов з хати вечір-сивобров і на сопілку гра біля порога.

Світанок розбудив птахів, і твій голос чується у їхньому співі.