Складне речення. Складнопідрядне речення з кількома підрядними. Змішана підрядність

три

чотири

п'ять

шість

Залишу я синові у спадок батьківське терпіння і хоробрість. щоб збагнув із вдячністю нащадок, як життя плекалося і добрість.

Коли притомить нас дорога, нап'ємось грому молодого, як п'ють з беріз холодний сік.

Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі.

Данило думає про те, що незабаром настане зима і йому треба буде щовечора, натягши на плечі кожух та прихопивши рушницю, йти на колгоспні ферми сторожувати худобу.

Вперше підняли на соборі руку князі, що вийшли з тої самої Суздальської землі, де колись княжив творець Софії Ярослав Мудрий.

Данило відсунув двері, вдихнув сирої погрібної пітьми, напоєної духом підіпрілого сіна й торішнього акацієвого насіння, що лишилось не висіяним, і сів на поріжку, відчуваючи, що вже ніколи у світі не піде звідси.

Це починалося тоді, коли на лужках і левадах затоплений латач прямо в барвінковій воді засвічував свої весільно-золоті свічада і з лісу обзивалася зозуля.

Я допускаю, що в мені живе душа коня, бо на зелені трави мене весною тягне, хоч під осінь люблю я в білім золоті вівса купатися.

Кожен козак, що йде в степи, зав'язує собі вузлик з порохом на той випадок, коли не зможе розвести вогню.

Несло то гілку рододендрона. то цупкий вінок з якихось дивовижних трав та альпійських квітів, досі не бачених нею, таких, що ростуть лише там, високо в горах, у понадхмар'ї, де не буває й туманів.

Жінка говорила про льон, як вона сіяла його, як доглядала, як він гарно зацвів, потім задзвонив крихітними голівками і прослався по вересневих росах.

Увечері, коли западає сонце і надходить тінь, капає і розливається над селом лагідний дзвін.

Коли кінчається довгий світловий день і гостра спека змінюється м'яким атласним теплом синього південного вечора, на токах запалюють ліхтарі.

Як неприємно. коли баба кляне або коли довго йде дощ і не вщухає.

Один англійський король звелів наробити однакових каганців, полічити, скільки їх може згоріти за добу і відтак, засвічуючи один за другим, рахувати час.

Приємно, коли позіхає дід і дзвонять до вечері літом.

Я дивився й слухав цю осінню картину, що мала заворожуючий зоровий та звуковий ряд і поволі ступав схилом яру.

Так шуміло море, коли не було ні Ялти, ні Ореанди, ні цих людей і так шумітиме завжди.

Наступили ті осінні тихі та смутні дні, коли сонце світить і не гріє і спадає з дерев останнє пожовкле листя.

Холонуть і смутніють далі і , де шепталася трава, вітри за літом у печалі цілують голі дерева.

росло ще, пригадую, багато тютюну, в якому ми, маленькі, ходили, мов у лісі, в якому пізнали перші мозолі на дитячих руках.

А ввіччю, либонь, стояв відтворений образ того, хто не здався, хто лишився таки там.

А вдень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, і з огидою слухав ревучі потоки людського життя, що мчали назустріч, як дикі коні, з усіх городських вулиць.

Була вже майже укінченою артисткою і працювала саме над одним образом, який хотіла продати і поїхати до Італії, щоб побачити тамошню штуку та найти й собі дорогу до неї.

Здавалось морські буруни застигли саме в ту мить коли буря підняла їх з дня щоб кинуть на землю та заллять світ.

Спустися на мене що я не впроваджу тобі жодного невідповідного матеріалу в хату що ти й твоє артистичне milieu не будете вражені ані його видом ані поведенням.

А коли заходила ніч коли темрява заливала геть-чисто все і ставало так темно як він ще ніколи не бачив він зупинявся і спав де випадало.

Приємно коли позіхає дід і коли дзвонять до вечерні літом.

А коли врешті показалися люди і підняли угору довгі трембіти позолочені сонцем щоб привітать полонину серед синіх верхів коли заблеяли вівці і шумливим потоком залляли всі загороди ватаг впав на коліна та підняв руки до неба.

Се певно якась учителька що мозолиться цілу днину з дітьми а вечором гримає по фортеп'яні щоб оживити свої отупілі нерви.

Малий ласун що вічно тикав свого носа у солодке бо бабуня його мизила мав тепер з того клопіт.

Коли б спитав мене хто-небудь яку я музику любив у ранньому дитинстві який інструмент яких музик я б сказав що більш за все я любив слухати клепання коси.