Річна контрольна робота з української літератури для 8 класу НУШ.

"Мене звати Варвара"

"Сватання на Гончарівці"

"Джури козака Швайки"

"Мудрість сили"

"За двома зайцями"

"Повчання дітям"

"Маруся Богуславка"

"Дарунки скіфів"

Розповідь про часи, коли велась боротьба з турецьким народом, про перебування козаків на чужині в неволі.

Пошук власної ідентичності, усвідомлення свого коріння та зв'язок поколінь.

Висміювання міщанського прагнення до удаваної шляхетності, гонитви за багатством і «панським» життям, показ духовної порожнечі людей, які цінують зовнішній блиск більше за моральні якості.

Зображення героїчної боротьби скіфського народу проти вторгнення величезного перського війська царя Дар’явауша.

Зображення нестерпного життя та важких поневірянь українського селянства за часів кріпацтва, а також показ зародження протесту, бунтарства та боротьби селян-кріпаків проти соціального й національного гноблення.

Послання-повчання нащадкам Володимира Мономаха від самого князя з використанням прикладів з життя.

роман

оповідання

балада

повість

комедія

історична пісня

псалми

переказ

Іванко, Максим, Охмедка

Солопій Черевик, Хівря, Грицько, циган

Цар Дар’явауш, Гістіей, князь Пугач, Гаубарува

Прокіп Сірко, Проня, Секлета, Галя

Прокіп Шкурад, Уляна, Стецько, Павло Кандзюба

Микола, Нимидора, Любка, пан Бжозовський

Ярмарок, червона свитка, торгівля, весілля

Мішки, жорно, пісний борщ, віз, ярмарок

Свати, старости, гарбуз, багатство

Скіфія, полк, стріли, міст, гінець

Цирульник, пенціон, обман, викриття

Панщина, втеча, бунт, воля, наймичка

“Санько, не такий вже й малий. Йому взимку виповнилося дванадцять років. Тож якось сам себе оборонить. Шаблюкою володіє не гірше від інших хлопців (звісно, дерев’яною). І на коні, кажуть, непогано тримається. Тільки Грицик і може його обігнати. А ще Санько вміє те, про що ніхто й не здогадується. Він уміє подумки віддавати накази й прохання.”

«Старих шануйте, як батька, а молодих, як братів. Пам’ятайте, як учив мудрий Василь, зібравши круг себе юнаків: при старших годиться мовчати, премудрих слухати...»

"Звістка про чотиривідерне коромисло хутко облетіла все село. І збиралося чимало людей подивитися, як хлопчина, важко балансуючи, носить отак воду. "

"Якщо ви, перси, не шугнете в небо шуліками, або не сховаєтеся в мишачі нори, або не зникнете в болоті, мов погані жаби, то кожен отримає в горлянку по такій стрілі!"

"!На мармуровій плиті Омер вирізьбив пелюстки квітки, одну, другу, третю. Усередині квітки — людське око, а з нього повинна була падати на кам’яні груди тяжка чоловіча сльоза, щоб пекти їх удень і вночі, роками, віками. Щоб сльоза набігала в людському оці й повільно-повільно котилася, ніби по щоках і грудях, із чашечки в чашечку."

"Ей!.. чи Прiсько, чи Домахо, чи як тебе. Послухай, та iди. Ось коли б ти вже була моя жiнка, та сказала б, що не хочеш за мене, так я б тобi пику побив, як менi батько часом б'є; а то ще тепер не можна. Батько казав, пiсля весiлля можна жiнку бити скiльки хоч, а тепер, не можна. Дарма! я i пiдожду. А поки ще ласкою просю: пiди за мене!"

"Іди, іди, мій синочку,
В бою не здавайся,
Як побореш вороженьків,
Додому вертайся."

"Гей, ви, козаки, ви, бідні невольники!
А ще добре дбайте,
В города християнськії утікайте..."

"Ой, втікали вражі ляхи —
Погубили шуби...
Гей, не один лях лежить
Вищиривши зуби!"

"Гей, та ми думали, та ми ж думали.
Що то орли та із Січі вилітали, —
Аж то військо та славне Запорозьке
Та на Кримський шлях з Січі виїжджало."

"— Білих ручок не ламай,
Ясних очок не стирай,
Мене з війни зо славою
К собі дожидай."