Реалізм в українській літературі 70–90-х років ХІХ ст. (І. Нечуй-Левиць- кий, Панас Мирний, Б. Грінченко, І. Франко)

Реалізм зосередився на найзлободенніших           повсякдення.

Для реаліста стають визначальними проблеми          людини й суспільного            , впливу соціально-економічних          на формування характерів

Раціоналізм: світоглядна основа напряму — теорія               , а також позитивізм, тогочасні досягнення природничих і            наук. На перше місце в мистецтві висувається пізнавально-            сприйняття та розуміння світу.

Життєподібність: прагнення відтворювати             життя у формах самого життя, звідси — переорієнтація зі змалювання минулого (чи майбутнього) на         , конкретно-            підхід до явищ дійсності, життєподібні деталі тощо.

Психологізм: докладне вивчення та змалювання людської      Проте реалісти найчастіше ототожнювали         та свідомість людини, недооцінюючи або й цілком заперечуючи             . Це обмежувало їхні людинознавчі пошуки.

Суспільно-економічний             : пояснення характеру, вчинків           насамперед його соціальним походженням і становищем, умовами               життя, впливом оточення.

Типізація: засобом відтворення й дослідження світу в реалізмі стає тип (у романтизмі таким засобом був символ). Цим зумовлена ключова настанова напряму — відтворювати        характери в         обставинах.

Худóжній тип — це образ-персонаж, у якому відображено суттєві риси           , спосіб мислення, світоглядні            певної групи людей або       , а він при цьому залишається                  .

Епічність: розповідна манера викладу, перевага прозових епічних жанрів (роман, повість, оповідання), розлогі докладні          , пейзажі,           відступи,         й монологи.

Найяскравіше представлений ¨ побутово-                реалізм. Його видатні творці — Марко        , А. Свидницький,       Мирний, І.       -Левицький, І. Карпенко-       , М. Кропивницький, а також І. Франко та М. Коцюбинський у деяких ранніх творах. Представники цієї течії в основному розкривали         , виробничі, соціальні стосунки героїв, зосереджувалися на                    проблематиці. Показуючи кричущі вади суспільства, вони наголошували, що шлях до порятунку — це добропорядність, освіченість,          , суспільно-економічні реформи, технічний        . Яскравою ознакою течії є,зокрема, етнографізм — особливо докладне змалювання національного          українського народу — побуту, звичаїв,         і вірувань.