Повість "Тіні забутих предків" М.Коцюбинського

Олександр Довженко

Іван Миколайчук

Сергій Параджанов

Дмитро Павличко

Галичині

Поділлі

Покутті

Буковині

Гуцульщині

метонімію

синекдоху

авнафору

персоніфікацію

оксиморон

щезник

чугайстер

арідник

нявка

лісовик

Другої днини знайшли пастухи ледве живого Івана.

Так Палагна стала любаскою Юри.

Під вікнами сумно ридали трембіти.

Для праці - будні, для ворожіння - свято.

Тяжкі часи настали в родині Івана по смерті газди.

русальні пісні

колядки

щедрівки

коломийки

веснянки

реалізму і класицизму

сентименталізму й бароко

романтизму й неокласицизму

неоромантизму й імпресіонізму

експресіонізму й символізму

язичництва і християнства

людини й природи

кохання і ненависті

митця і суспільства

життя і смерті

вогнище

худоба

гірська стежка

обгороджений сінокіс коло оселі

безлісні гори

безлісні гори

вогнище

обгороджений сінокіс коло оселі

гірська стежка

худоба

тавтологія

порівняння

антоніми

гіпербола

діалектизм

гіпербола

діалектизм

епітет

порівняння

тавтологія

Івана Палійчука

Лавріна Кайдаша

Іван Гонта

Юра

Іван на полонині; танець із чугайстром; кохання Івана й Марічки; зустріч ворожих родів; одруження з Палагною

зустріч ворожих родів; кохання Івана й Марічки; Іван на полонині; одруження з Палагною; танець із чугайстром

одруження з Палагною; Іван на полонині; танець із чугайстром; зустріч ворожих родів; кохання Івана й Марічки

кохання Івана й Марічки; Іван на полонині; танець із чугайстром; одруження з Палагною; зустріч ворожих родів

зустріч ворожих родів; кохання Івана й Марічки; Іван на полонині; танець із чугайстром; одруження з Палагною

«Твір наскрізь оригінальний. Ключів до нього слід шукати в авторові і в самій поемі, не поза ними» (Ю. Шевельов).

«У творі реальне і міфічне займають два плани: у зображенні суспільного життя домінує реальний компонент, у змалюванні життя особи – міфічний» (М. Кіяновська).

«Самобутній і глибоко національний твір, де стародавніх троянців і латинян переодягнено в жупани й кобеняки українського козацтва ХVІІІ століття» (М. Рильський).

«Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо затьмареного тугою за кращим життям, твору» (М. Рильський).

«Роман цей справді – народний твір… це вже не просто пісня про наше гірке безталання, а велична симфонія» (М. Наєнко).

«В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров\'я маржини й людини, його боялись, але потребували усі».

«Весь час, всі думки займала турбота про сіно, про вигоди маржинці, щоб не заслабла, щоб хто не зурочив, щоб вівці щасливо котились, а корови уположались».

«…Був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню».

«Сидів прикутий на місці і німо кричав од холодного жаху, а коли врешті видобув голос, щезник звинувся і пропав раптом у скелі, а цапи обернулись в коріння дерев, повалених вітром».

«Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить. Гачі на йому спадають, а воно стоїть серед хати, заплющило очі, роззявило рота і верещить».