Портрети необов"язкові для ЗНО (флеш -карти)

великий князь литовський (1345—1377).Син великого литовського князя Гедиміна. Один із головних будівничих Великого князівства Литовського. Приєднав до Литви більшу частину земель Русі: частину Смоленщини , Київщину, землі Чернігово-Сіверщини й Поділля .Розбив татарське військо на Синіх Водах (1362). 

великий князь литовський (1345-1377) .

1. Один Із головного будівнічіх Великого князівства Литовсько.
2. Прієднав до Литви більшу часть земель Русі: частину Смоленщини, Київщіну, землі Чернігово-Сіверщини й Поділля .
3. Розбів татарське військо на Синіх Водах (1362).

- великий князь литовський,

1. ліквідував найбільші удільні князівства Київське,Новгород -Сіверське , Подільське,
2. перетворив Литву на централізовану державу,
3. учасник Грюнвальдської битви 1410

кримськотатарський державний, політичний і військовий діяч.

Засновник Кримського ханства, перший кримський хан з династії Ґераїв.

кримськотатарський державний, політичний і військовий діяч. Засновник Кримського ханства, перший кримський хан з династії Ґераїв.

 1514 року в  битві під Оршею військо Костянтина Острозького розбило московське військо воєвод Івана Челядніна та Михайла Голиці.

 1514 року в  битві під Оршею військо Костянтина Острозького розбило московське військо воєвод Івана Челядніна та Михайла Голиці.

Ректор Болонського університету медицини і вільних мистецтв

Перший український автор друкованої книжки. До ХХ століття його справжнє ім'я та національність були невідомі історії.,

Ректор Болонського університету медицини і вільних мистецтв

Перший український автор друкованої книжки. До ХХ століття його справжнє ім'я та національність були невідомі історії

1. Очолив боротьбу уукраїнської знаті проти наступу польських магнатів
2. прагнув обмежити звязки з Польщею
3. Битва під Валькомиром проти Сігізмунда. Програл руська знать в боротьбі за власну державність

1. Очолив боротьбу уукраїнської знаті проти наступу польських магнатів
2. прагнув обмежити звязки з Польщею
3. Битва під Валькомиром проти Сігізмунда. Програл руська знать в боротьбі за власну державність

7 березня 1573 року друкар Іван Федоров заснував у Львові першу в Україні друкарню, надрукував “Апостол” та “Буквар”

7 березня 1573 року друкар Іван Федоров заснував у Львові першу в Україні друкарню, надрукував “Апостол” та “Буквар”

 руський письменник, педагог з Поділля. 

«Ключ царства небесного» (1587, Острог) — перша друкована пам'ятка української полемічної літератури. Автор змагається за незалежність «руської віри», полемізує з єзуїтом Бенедиктом Гербестом, критикує католицьке вчення про божественне походження папської влади.

 руський письменник, педагог з Поділля. 

«Ключ царства небесного» (1587, Острог) — перша друкована пам'ятка української полемічної літератури. Автор змагається за незалежність «руської віри», полемізує з єзуїтом Бенедиктом Гербестом, критикує католицьке вчення про божественне походження папської влади.

1. письменник,
2. церковний і освітній діяч Речі Посполитої,
3. Автор «Граматики слов'янської», що систематизувала церковнослов'янську мову.

письменник, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов'янських мов. Автор «Граматики слов'янської», що систематизувала церковнослов'янську мову.

 український військовий і державний діяч, козацький полководець часу Хмельниччини, Замінив  Хмельницького під час битви під Берестечком

 український військовий і державний діяч, козацький полководець часу Хмельниччини,

 Митрополит Київський, Галицький і всієї Руси (1620–1631). 

 Митрополит Київський, Галицький і всієї Руси (1620–1631). 

 Організатор козацького повстання 1591–1593 років в Україні проти шляхти й урядової адміністрації Речі Посполитої

 Організатор козацького повстання 1591–1593 років в Україні проти шляхти й урядової адміністрації Речі Посполитої

. Один з керівників повстання 1594—1596 років у Речі Посполитій. 

Один з керівників повстання 1594—1596 років у Речі Посполитій. 

У період повстання під проводом Богдана Хмельницького 1648–1657 років Адам Кисіль був постійним представником Речі Посполитої під час переговорів із представникам гетьманського уряду:

У період повстання під проводом Богдана Хмельницького 1648–1657 років Адам Кисіль був постійним представником Речі Посполитої під час переговорів із представникам гетьманського уряду:

український магнат, державний діяч і дипломат доби Хмельниччини. Автор проєкту Гадяцького договору.

український магнат, державний діяч і дипломат доби Хмельниччини. Автор проєкту Гадяцького договору.

 Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави Правобережної України (1663–1665)

 Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави Правобережної України (1663–1665)

 Гетьман Війська Запорозького Городового, голова козацької держави на Лівобережній Україні (1663—1668)

 Гетьман Війська Запорозького Городового, голова козацької держави на Лівобережній Україні (1663—1668)

український полководець,  козацький ватажок, легендарний кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового. Здобув перемогу в 65 боях.Герой багатьох українських пісень і казок.

український полководець, подільський шляхтич, козацький ватажок, кальницький полковник, легендарний кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового. Здобув перемогу в 65 боях.^[2] Герой багатьох українських пісень і казок.

У 1668 році, опісля усунення Брюховецького, Дорошенко призначив його наказним гетьманом Лівобережної України, оскільки сам був змушений повернутися на Правобережжя.Дем'ян Многогрішний намагався проводити політику, спрямовану на захист державних інтересів України:

• домігся, щоб Київ з округою, незважаючи на умови Андрусівського перемир'я, залишався у складі Лівобережжя;

• спирався на полки компанійців і прагнув зміцнити гетьманську владу, поступово ослаблюючи політичну роль козацької старшини;

• вів таємні переговори з Петром Дорошенком про можливість переходу Лівобережного Гетьманату під протекторат Османської імперії.

Дем'ян Многогрішний намагався проводити політику, спрямовану на захист державних інтересів України:

• домігся, щоб Київ з округою, незважаючи на умови Андрусівського перемир'я, залишався у складі Лівобережжя;

• спирався на полки компанійців і прагнув зміцнити гетьманську владу, поступово ослаблюючи політичну роль козацької старшини;

• вів таємні переговори з Петром Дорошенком про можливість переходу Лівобережного Гетьманату під протекторат Османської імперії.

• Глу́хівські статті́ 1669 — договір, підписаний 16 березня 1669 у місті Глухові між гетьманом Лівобережної України Дем'яном Многогрішним і московським урядом.

У внутрішній політиці Іван Самойлович започаткував виділення з козацької старшини значкового ( значного) військового товариства, яке стало прообразом українського («малоросійського») дворянства.

У 1679 року за наказом Москви провів насильницьке переселення українців з Правобережної України на Лівобережну, відоме як Великий згін.

Висловлював незадоволення укладеним між Московським царством і Османською імперією Бахчисарайським миром 1681 року, неодноразово виступав проти укладення польсько-московського Вічного миру 1686 року, який узаконював розділ України на дві частини.

У внутрішній політиці Іван Самойлович започаткував виділення з козацької старшини т. зв. значкового (знатного, значного) військового товариства, яке стало прообразом українського («малоросійського») дворянства. Намагався об'єднати Правобережжя та Лівобережжя.

1674 року, коли війська гетьмана Самойловича перейшли Дніпро, і більшість правобережних полків перейшли на бік лівобережного гетьмана, правобережний гетьман Михайло Ханенко склав гетьманську булаву, Петра Дорошенка формально було усунуто від влади, а гетьманом усієї України («обох сторін Дніпра») було проголошено Івана Самойловича.

У результаті вторгнення військ Османської імперії Самойлович втратив контроль над Правобережжям. Саме ним у 1678-му році вперше в Гетьманщині була уведена оренда на горілку.

У 1679 року за наказом Москви провів насильницьке переселення українців з Правобережної України на Лівобережну, відоме як Великий згін.

У роки правління Самойловича остаточно утвердився державно-політичний устрій лівобережного Українського гетьманату, який в основному залишався незмінним до 1764 року. Проявив себе здібним воєначальником у війні об'єднаних сил козацької України та Московії з Османською імперією. Заохочував переселення українського населення з Правобережжя на Лівобережжя. Претендував на поширення гетьманської влади і на Волинь та Західну Україну. Висловлював незадоволення укладеним між Московським царством і Османською імперією Бахчисарайським миром 1681 року, неодноразово виступав проти укладення польсько-московського Вічного миру 1686 року, який узаконював розділ України на дві частини.

Полковник Фастівського полку, один з керівників повстання на Правобережжі проти Речі Посполитої, придушене Іваном Мазепою. Внаслідок чого було обєднано Право та Лівобережжя

Полковник Фастівського полку, один з керівників повстання на Правобережжі проти Речі Посполитої, придушене Іваном Мазепою. Внаслідок чого було обєднано Право та Лівобережжя

 Кошовий отаман Запорозької Січі, який попри особисту неприязнь до Івана Мазепи підтримав останнього в боротьбі з Петром I. перейшовши на бік Швеції. Створив та очолив Кам'янську Січ, сподвижник та співавтор конституції П. Орлика.

Кошовий отаман Запорозької Січі, який попри особисту неприязнь до Івана Мазепи підтримав останнього в боротьбі з Петром I. перейшовши на бік Швеції. Створив та очолив Кам'янську Січ, сподвижник та співавтор конституції П. Орлика.

український політичний, державний і військовий діяч, Генеральний писар (1702-1709), Гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742), поет, публіцист.

Один із упорядників «Договорів і постанов» — конституційного акту, який іноді називають «першою в світі Конституцією», фактично — козацького суспільного договору.

український політичний, державний і військовий діяч, Генеральний писар (1702-1709), Гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742), поет, публіцист. Представник білоруського шляхетського роду Орликів (чеського походження), що користалися білоруським гербом «Новина» та писалися литвинами (білорусами). Один із упорядників «Договорів і постанов» — конституційного акту, який іноді називають «першою в світі Конституцією», фактично — козацького суспільного договору.

 український військовий, політичний і державний діяч, гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Лівобережній Україні (1708-1722). Після переходу Мазепи на бік шведів, призначений головою Гетьманщини з волі московського царя Петра І. Безуспішно намагався протистояти московським планам ліквідації козацької автономії.

український військовий, політичний і державний діяч, гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Лівобережній Україні (1708-1722). Після переходу Мазепи на бік шведів, призначений головою Гетьманщини з волі московського царя Петра І. Безуспішно намагався протистояти московським планам ліквідації козацької автономії.

Під час Північної війни виступив на боці Петра I. Заарештований за підписання Коломацьких чолобитних та супротив діяльності Малоросійської колегії. Помер в ув'язненні на території Петропавлівської фортеці.

Під час Північної війни виступив на боці Петра I. Заарештований за підписання Коломацьких чолобитних та супротив діяльності Малоросійської колегії. Помер в ув'язненні на території Петропавлівської фортеці.

1 жовтня 1727 року обраний гетьманом на старшинській раді. У відповідь на чолобитну російському царю Петру ІІ з проханням розширити автономію Війська Запорозького, отримав від нього «Рішительні пункти», що обмежували козацьке самоврядування. Керував країною під наглядом російського резидента. Провів адміністративну, судову і земельну реформи. 

1 жовтня 1727 року обраний гетьманом на старшинській раді^[1]. У відповідь на чолобитну російському царю Петру ІІ з проханням розширити автономію Війська Запорозького, отримав від нього «Рішительні пункти», що обмежували козацьке самоврядування. Керував країною під наглядом російського резидента^[1]. Провів адміністративну, судову і земельну реформи. 

український богослов, письменник, поет, математик, філософ, перекладач, публіцист, науковець — гуманіст, ректор Київської академії (1710—1716 рр.);

Як прихильник царя Петра І, він був автором теорії модернізації Російській імперії у дусі освіченого абсолютизму і реформування церкви, котра підпорядковувалася б владі самодержця

Як прихильник царя Петра І, він був автором теорії модернізації Російській імперії у дусі освіченого абсолютизму і реформування церкви, котра підпорядковувалася б владі самодержця

останній кошовий отаман Запорозької Січі у 1762 та 1765–1775 роках.За своїми літами (йому йшов 111 рік) і станом здоров'я залишився ченцем у монастирі, де й помер на 113 році життя 12 листопада (31 жовтня^[8]) 1803 року.

За своїми літами (йому йшов 111 рік) і станом здоров'я залишився ченцем у монастирі, де й помер на 113 році життя 12 листопада (31 жовтня^[8]) 1803 року.

 керівники  гайдамацького повстання (1768–1769 років), відомого під назвою Коліївщина, .

 керівник гайдамацького повстання (1768–1769 років), відомого під назвою Коліївщина, козацький отаман.

 український композитор, диригент, співак, скрипаль.

 український композитор, диригент, співак, скрипаль.

— український архітектор, представник пізнього козацького бароко. 

український архітектор, представник пізнього козацького бароко. 

український селянин, ватажок селянського руху на Поділлі у 1813–1835 роках. В українському фольклорі — шляхетний розбійник та український національний герой. Кармалюк увійшов до фольклору як народний месник, що безстрашно боронив знедолених та скривджених. 

український селянин, ватажок селянського руху на Поділлі у 1813–1835 роках. В українському фольклорі — шляхетний розбійник та український національний герой. Кармалюк увійшов до фольклору як народний месник, що безстрашно боронив знедолених та скривджених. 

«Руська трійця» — галицьке літературне угруповання, очолюване Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем, що з кінця 1820-х років розпочало на західних українських землях національно-культурне відродження^[1][2][3] (1833—1837 роки).

«Руська трійця» — галицьке літературне угруповання, очолюване Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем, що з кінця 1820-х років розпочало на західних українських землях національно-культурне відродження^[1][2][3] (1833—1837 роки).

закарпатський греко-католицький священик, письменник, педагог, поет і культурний діяч москвофільського напрямку

акарпатський греко-католицький священик, письменник, педагог, поет і культурний діяч москвофільського напрямку

громадський і політичний діяч, керівник селянського руху на теренах австрійської частини Буковини у 1840-х років

громадський і політичний діяч, керівник селянського руху на теренах австрійської частини Буковини у 1840-х років

український вчений, винахідник, громадський діяч. Засновник Харківського університету (1805),конструювання сільськогосподарських машин, першим запропонував створення мережі метеорологічних станцій по всій державі.

український вчений, винахідник, громадський діяч. Засновник Харківського університету (1805), ініціатор створення одного з перших у Європі Міністерства народної освіти, автор ліберальних проектів реформування державного устрою і народного сільського господарства, праць з агрономії, конструювання сільськогосподарських машин. Зробив численні відкриття в галузі органічної і неорганічної хімії, першим запропонував створення мережі метеорологічних станцій по всій державі.

 видатний український науковець, історик, філолог, етнограф, ботанік, поет, архівознавець і природознавець зі старшинського козацького роду Полтавщини, перший ректор університету Св. Володимира. 

 видатний український науковець, енциклопедист, фольклорист, історик, філолог, етнограф, ботанік, поет, архівознавець і природознавець зі старшинського козацького роду Полтавщини, перший ректор університету Св. Володимира. 

український перекладач, письменник, видавець, лексикограф, педагог, громадський діяч ліберального напряму.

український перекладач, письменник, видавець, лексикограф, педагог, громадський діяч ліберального напряму.

 довголітній політичний провідник галицьких українців, визначний громадський та культурно-освітній діяч

Член-засновник материнського товариства «Просвіта» (1868) та довголітній його голова (1896—1906), один із засновників НТШ (1873), 

 довголітній політичний провідник галицьких українців, визначний громадський та культурно-освітній діяч (педагог, письменник, журналіст, видавець).

Член-засновник материнського товариства «Просвіта» (1868) та довголітній його голова (1896—1906), один із засновників НТШ (1873), 

автор політологічної праці «Україна irredenta» («Україна уярмлена», (1895), 1899 року разом з групою інших членів РУРП створив Українську соціал-демократичну партію (УСДП)

899 року разом з групою інших членів РУРП створив Українську соціал-демократичну партію (УСДП)

український громадсько-політичний діяч Галичини, історик, педагог.

український громадсько-політичний діяч Галичини, історик, педагог.

український письменник-романтик, передвісник українського національного відродження Буковини. 

український письменник-романтик, передвісник українського національного відродження Буковини.