ГР 1 (усно взаємодіє) Аудіювання
Національний заповідник «Хортиця»
«Руси досягають острова, названого Георгієм, і на цьому місці здійснюють свої жертвоприношення, оскільки там росте величезний Дуб…»,– пише у Х столітті візантійський імператор Костянтин Багрянородний. То була перша задокументована згадка про найбільший річковий острів Європи. Тоді Дніпром проходив шлях «із варяг у греки», пропливаючи яким, іноземці могли бачити легендарну Хортицю.
Люди з`явилися тут ще у добу палеоліту. За іншою версією, перший відомий народ Північного Причорномор’я – кіммерійці господарювали на острові з 9 ст. до н.е. А скіфи поселились у 7 ст. до н. е. та пробули тут до 3 ст. до н.е. Залишивши як слід відоме городище «Совутина Скеля». Далі на їхніх місцях осіли древні сармати, облаштувавши на острові місто Бродників (кочівний народ вільних вояків, які, за однією з версій, контролювали броди через Дніпро).
За Русі київські князі схрещували свої мечі на хортицькій землі у запеклих боях проти половців та монголо-татар. Ще з тих славних часів залишились на дні Дніпра чотири мечі, які було знайдено саме поблизу острова Хортиця. XV-XVIII століття –козацька доба. Козаки будували тут свої фортеці, військові бази, зимівники. (Біля острова було знайдено фрагменти затонулих чайок, бригантину XVIII ст. і човен-однодревку, якому приблизно 500 років). До зруйнування Січі (1775) Хортиця належала до володінь Запорозької Січі.
Кажуть, саме тут свого часу зародилось козацтво. Козаки спершу будували на Хортиці свої «засіки». Як свідчать історичні документи, укріплене козацьке поселення було засноване у 1556 році, цьому сприяв Дмитро Вишневецький. На острові Мала Хортиця, який пізніше назвуть островом Байди, він побудував справжню фортецю. (Як вважають багато дослідників, ця Хортицька Січ була першою із ряду Запорозьких Січей). Перебуваючи під захистом війська, почало розвиватись і господарство краю. Люди засаджували городи і сади, засівали пшеницю і збирали мед. Багатші із козаків і собі хазяйнували на землі, доглядаючи господарство. Ловили рибу у Дніпрі та випасали волів на диких полях. «У нього рогатої худоби була сила, як прогоне на водопій до Дніпра, так Дніпро аж стогне», – розповідає етнограф Яворницький про запорожця-скотара, який жив біля скелі Скотовська. Неподалік самої Хортиці видніють три високі скелі-острови. Їх називають Трьома Братами, або Трьома Стогами. Похилий, Середній та Диван. Урочище навпроти стовпів називають Чорною Скелею. Якщо, діставшись Стовпів, придивитись до гранітних тіл «кам’яних братів», можна побачити на одному з них різних розмірів лунки. Всього їх є 7. Сповідники старої віри наших предків мають свій погляд на значення цих лунок. Мовляв, вони позначають сім зірок сузір’я Плеяди. А самі скелі можуть асоціюватися з трьома вогняними стовпами.
У народі ж найбільшу кам`яну лунку зазвичай називають «Запорозькою мискою». Нібито козаки використовували заглиблення у камені саме як посудину для їжі. «В страшну спеку в цій мисці варили галушки й годували один одного півтораметровими дерев’яними ложками через миску, сидячи у колі». Було таке, чи ні, та обидві версії про призначення кам’яних лунок не заважають одна одній. Адже за тисячоліття свого існування Хортиця була улюбленим місцем українців різних епох.
Пам`ятаєте священний Дуб, який згадував імператор Костянтин у своєму літописі? Вкінці минулого століття працівники місцевого музею дістали з дна Дніпра унікальний артефакт – старовинний дуб, вік якого, за експертними оцінками – 8,5 тисяч років…
Відомо, що на Хортиці справді росли старезні дуби-велетні. З 1871 існує легенда про «Священний Червоний дуб запорозьких козаків». Вже тоді його вік був більше як 500 років, а товщина стовбура – 6 метрів в обхваті. Це було непросте дерево. У легенді розповідалось, що «його листя протягом всієї зими було червоним і не спадало аж до весни». На жаль, до наших днів дерево не дожило. Зараз вік найстарішого дуба на Хортиці оцінюють приблизно у 300 років, всі ніші великі дуби були вирубані протягом XIX-XX століть.
700-літній козацький дуб зараз росте в селищі Верхня Хортиця (правобережна частина Запоріжжя). Він справді жив в один час із козаками. Легенди розповідають, що попри цей дуб Богдан Хмельницький вів своє військо до переможних Жовтих Вод. І, зупинившись, побажав хлопцям бути такими ж нерозривними з Батьківщиною, як коріння дерева із землею.
Кажуть, саме під цим дубом у 1675 році козаки писали славнозвісний лист турецькому султану. Та «так реготали, що з дуба жолуді обпадали»…
Та Хортиця за багато років не втратила ні своєї краси, ні слави. Мальовнича природа острова, омита з обох боків водами синього Дніпра, досі зберегла свою первозданність. Озера з чистою прозорою водою, прадревні гранітові скелі, дубові ліси та заплавні луки, рідкісні рослини та прегарні світанки на Дніпрі – все це багатство робить Хортицю унікальною пам’яткою.
Сьогодні Хортиця – острів козацької слави. Тут у найдрібніших деталях відтворено побут українських вояків, передано атмосферу їхнього життя. Унікальний Музей історії запорозького козацтва – це ціла скарбниця пам`яті доби козацтва.
У 2024 році, натхненні ініціативою Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», співробітники Національного заповідника «Хортиця» розпочали власний проєкт «Хортиця відновлює», мета якого — допомога українським військовим, ветеранам та їхнім родинам знайти психологічне полегшення, відновити сили через зв'язок з природою, історією та культурою запорізької землі . (768 слів)
(За матеріалами з інтернету)