Осип Турянський. "Поза межами болю"

солдат-серб, морально найслабший, як дитина, найбільше піддається паніці: «заплакав і став кликати маму»; не може боротися за життя; хотів кинутися у прірву, але товариші зупинили; першим падає у «танці смерті» і помирає із усмішкою на обличчі, бо «став щасливий». Полонені стягнули з нього одяг і розпалили вогонь.

українець, найрозумніший з усіх, інтелектуал; доктор, освічена, вихована людина; прекрасно танцює, колись був балетмейстером; сильний, гордий, чесний, але песиміст; має шляхетне серце, але не вірить с остаточну перемогу добра над злом, зневажає усе зле і потворне. Він організовує бал навколо вогнища під час «танцю смерті»; втрачає волю до життя.

жорстокий, грубий, солдат угорского походження, він не має родичів і близьких, пропонує вгамувати голод людоїдством: «… не розберу, яка різниця між мертвою людиною й, наприклад, між мертвим конем або медведем»

серб, найсвітліша людина, м’який, лагідний, полоні він сумує за родичами, «…життя таке гарне», – говорить друзям, - «я так хочу жити не для себе, а для родичів і для науки..., доля сама вирішить кому з нас найскорше вмерти»; він змусив товаришів здригнутися перед людоїдством.

про нього друзі кажуть: «ти святий, нічия рука до тебе не торкнеться». Це інтелігент та молодий мрійник, що готовий пожертвувати собою заради товаришів. Це сліпий мовчазний скрипаль, і хоч війна випалила йому очі, його мати вмерла, а суджена втопилася, він не втратив людяності.