Особливості корекційної роботи з дітьми з РАС

діяльність, спілкування та самосвідомість

діяльність, сім'я, соціум

соціум, робота, дім

недостатня або повна відсутність потреби в контактах з оточуючими; активне прагнення самотності (почувають себе помітно краще, коли їх залишають одних)

відгородженість від зовнішнього світу;

слабкість емоційного реагування стосовно близьких людей, аж до повної байдужості до них (афективна блокада). 

поруч з байдужістю, можлива також симбіотична форма контакту, коли дитина відмовляється залишатися без матері, хоча ніколи не буває з нею ласкавою

слабка здатність (або нездатність) диференціювати живі і неживі об’єкти, чим, зокрема, пояснюється їх агресивна поведінка стосовно іншої дитини, яку вони можуть сприймати як ляльку

недостатня реакція на зорові та слухові подразники, хоча можуть бути дуже чутливими до слабких подразників (не переносять шум побутових приладів, капання води тощо)

Прагнення до збереження незмінності оточуючого простору (феномен тотожності, за А.Канером), яке проявляється (навіть на першому році життя) у прагненні до збереження звичної постійності.

Страх всього нового (неофобія): перестановки ліжка, зміни місця проживання, нового одягу, взуття.

Одноманітна поведінка зі стереотипними, примітивними рухами (перебирання пальців, згинання і розгинання плечей і передпліч, розхитування тулубом чи головою, підстрибування навшпиньках тощо)

Різноманітні мовленнєві порушення – від мутизму (повної втрати мовлення) до підвищеного вербалізму, що виявляється у вибірковому ставленні до певних слів та виразів (дитина постійно вимовляє слова або склади, що сподобалися їй). 

Дифузний характер зв’язку між словом і предметом, коли афективно насичена акустична сторона слова набуває у них самостійного значення, що проявляється в явищах автономного мовлення

Характерна зорова поведінка, яка проявляється в тому, що дитина не переносить погляду в очі, має „біжучий” погляд або погляд повз.

Переважання зорового сприймання на периферії поля зору

одноманітність гри, що є стереотипною маніпуляцією з неігровим матеріалом (мотузкою, ключем, пляшкою і т.п.; можуть годинами одноманітно перекладати предмет з місця на місце, переливати рідину з одного посуду в інший і т.п.)

надцінні страхи (втрати матері, страх чужих людей, незнайомого середовища); 

страхи, зумовлені афективною і сенсорною гіперчутливістю (до побутових шумів; зорових і тактильних подразників: світла люстри, гудіння бджоли тощо); 

неадекватні марення. Об’єкти страхів дітей з аутизмом важко виявляються, тому необхідно спостерігати за тим, біля якого предмета дитина стає напруженою, або відходить у бік, або починає розгойдуватися

лише обнюхування предметів

лише облизування предметів

обнюхування, облизування, покусування 

АВА

ТЕАССН

холдінг-терапія

Програма активності (М.&Ch. Knill)

Метод «Доброго старту»

«Терапія повсякденним життям» (Daily Life Therapy, K. Kitahara, S. Greenspan)

«Метод вибору» (Option Therapy, B.&S. Kaufman)

Освітлення

У світлій сенсорній кімнаті має бути вікно для провітрювання приміщення. Але потрібно використовувати штори чи жалюзі для приглушення денного світла.

У темній сенсорній кімнаті доречним буде використання світильників та нічників.

Активні ігри та спорт

Тренажери такі як Перекотиполе, Космонавт, різного типу гойдалки розвинуть відчуття рівноваги, допоможуть зміцнити м’язи, потренувати вестибулярний апарат та посприяють фізичному розвитку дитини. А граючись у басейні з кульками, дитина не лише отримає позитивні враження, а й зможе вивчати кольори.

 Меблі

Після ігор та занять можна відпочити на м’яких та зручних пуфах, ігрових диванах та кріслах мішках.

 Безпека

Меблі та модульні конструкції повинні бути створенні з м’яких матеріалів, не мати гострих кутів. Всі частини легкі, міцні і компактні.

    Отже, якщо все організувати правильно, створити відповідні умови - дитині буде комфортно. Вона із задоволенням повернеться сюди знову і буде брати участь у всіх заняттях та іграх