Однорідні й неоднорідні означення.

Чарівний своєю природою київський зоосад і в травні, і в червні, і кожного місяця.

Човен здригався і піднімався догори то носом, то кормою.

Одної зимової ночі серед безкрайої північною тайги дрімав старий лось.

У темряві густій, тяжкій і рівний прокинувсь я.

Молодий горбоносий парубок в шинелі красиво повертає голову до нас і приязно усміхається.

На подвір'ї шахти стояв збуджений, тривожний гомін.

Будуть приходити люди вбогі й багаті, веселі й сумні, радощі й тугу нестимуть мені.

З землі піднялися три ракети: червона, зелена і жовта.

Тільки обрій бринить як струна гожа висока ясна далина.

У ніжнім лагіднім теплі розквітнуть і гори і доли.

Відкрий мені таємне джерело де дерево росте старезне вузлувате.

Зло й добро... Поміж ними є одвічна чітка межа.

Кущиться бляклий поламаний вітром очерет.

Твердий синявий сніг грав на сонці самоцвітами.

Крізь густий осінній дощ часом пробивалося сонце.

Після першого жаркого квітневого дня плинув тихий вечір.

З другої хати доносилася сумна журлива пісня.

Чарами віє від необмеженого синього простору.

Ранковий легкий вітер розганяв залишки туману.

Густий осінній туман встає над лісом вечірньою добою.

Важка синя хмара попливла на захід.

Знову осінь утікає злякано під травневою рясною зливою.

Мене хмелів теплий духмяний вітер вітер-медовий.

Прийде час святий благословенний час любові злагоди добра.

Набачився ланів зелених золотих набачився надихався напився.

Все приймало незвичайний казковий характер.

Шляхи проростають дрімучим терпким полином.

Ясні охоплені багрянцем гори стояли до самого небокраю.

Рожеві жовті золоті руді сади і мури.

Прийшла пора свята благословенна.

Осінній тихий вітер ворушить платани.

Ліс огортав їх холодний сумний і мовчазний.

У сні свої благословенні віщі я відійду самотньо на зорі.

Встала весна чорну сонну землю розбудила.

Старанний сумлінний робітник Микола відразу всім сподобався.

Увійшов лісник несимпатичний полохливий обережний.

Світле чисте життєрадісне житло прикрашує наш побут.

На безкрайньому лазурному небі ні хмаринки.

Пахким духмяним ароматом любисток з м'ятою змагавсь.

Свіжий напоєний морем вітер дув морякам у спину.

Висока стара верба низько схилила над водою віти.

Подув сильний північний вітер.

Український весняний вечір постає з картини Т. Шевченко.

У біді пізнаються хороші безкорисливі друзі.

Його вагоме переконливе слово вразило всіх.

Серед нашого народу трапляються прізвища чудернацькі химерні дивовижні.

Яків знайшов суницю червону ароматну.

Широка повновода ріка повільно пливла долиною