Однорідні члени речення

За лісом сонце сходило й розсіювалося біле плетиво хмар.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.

Хочеш їсти калачі - не сиди на печі.

У небі то розгораються, то погасають сліпучі ракети.

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Світали ночі, вечоріли дні.

Благословенна синь озер, і Псло, і повів рути- м'яти.

Я ж так боялась підлості і бруду.

Віддайте мені сад і зірку вечорову.

Парк прикрашають статуї, фонтани, альтанки.

На ходу Соломія висмикувала стебло або корінь водорості.

Земля на тих полях була чиста, чорна і сита.

Осінню, веселим падолистом дихнув на нас вітер.

Раділи і садок, і поле, і долина.

Люблю твій малиновий усміх і святкову розкриленість барв.

Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою.

Думки, надії і причали снів мені давно нічого не пророчать.

Ось засиніла на небосхилі попруга, чи ліс, чи гори.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить у віконнім склі.

Вітер у гаї нагинає лозу й тополю.

А фіолетово, а синьо при хаті півники цвітуть.

Ой не хочу хатки, ані сіножатки, ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка.

Окрім груш, слив, яблунь, тут росли дуби, клени й тополі.