Однорідні члени речення

За лісом сонце сходило й розсіювалося біле плетиво хмар.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.

Хочеш їсти калачі - не сиди на печі.

У небі то розгораються, то погасають сліпучі ракети.

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Світали ночі, вечоріли дні.

Благословенна синь озер, і Псло, і повів рути- м'яти.

Я ж так боялась підлості і бруду.

Віддайте мені сад і зірку вечорову.

Парк прикрашають статуї, фонтани, альтанки.

На ходу Соломія висмикувала стебло або корінь водорості.

Земля на тих полях була чиста, чорна і сита.

Осінню, веселим падолистом дихнув на нас вітер.

Раділи і садок, і поле, і долина.

Люблю твій малиновий усміх і святкову розкриленість барв.

Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою.

Думки, надії і причали снів мені давно нічого не пророчать.

Ось засиніла на небосхилі попруга, чи ліс, чи гори.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить у віконнім склі.

Вітер у гаї нагинає лозу й тополю.

А фіолетово, а синьо при хаті півники цвітуть.

Ой не хочу хатки, ані сіножатки, ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка.

Окрім груш, слив, яблунь, тут росли дуби, клени й тополі.

Ніч була хоч і зоряна але темна.

Я живу не так собою як тобою.

Справжні чудеса можна побачити уві сні або в казці.

Було нестерпно жарко як у приміщенні так і на вулиці.

Людина птиця і бджола люблять погожу днину.

Прийми мою любов, народе рідний, річко велика, і  місяцю ясний, і берег мій чистий (О.Довженко).

І ранкові, й вечірні дороги таять у собі таємницю, сподівання, жаль (М.Стельмах).

Синь гаїв, поля, світання, пісня солов’їна, ніжний  шепіт і зітхання – моя Україна (В.Сосюра).

Ой не хочу хатки, ані сіножатки, ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка (Народна творчість).

Прикро було дивитися на цю недоладну постать, натоптану злобою і болем (М.Стельмах).

Все шосе тепер загриміло, заскрипіло, затупотіло (О.Гончар).

Весною Чижик молоденький, такий співучий, проворненький, в садочку все собі скакав та якось у сільце й попав (Л. Глібов).

Цап на цимбалах паличками і брязкотить, і дзенькотить (Л.Глібов).

Над степом у синьому небі вилися та щебетали пташки (І.Нечуй-Левицький).

На небі вже ясно визначилися веселчані смуги (І.Нечуй-Левицький).

А за Россю на подолі ніби спочивав густий, дубовий  ліс… (І.Нечуй-Левицький).

Вечір лагідний свіжий (Є.Гуцало).

Одшуміли над Придесенням перші весняні грози, по тому настали теплі погожі дні (Ю.Мушкетик).

Долиною повилася річечка, наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву (М.Коцюбинський).

Свіжий, холоднуватий ранок обвіяв Олесине гаряче лице (І.Нечуй-Левицький).