О. Турянський " Поза межами болю"

«Хорий, виснажений, в гарячці нахилився над студенним потоком, щоб напитися води. Та, замість зачерпнути води в шапку або в пригорщу, він цілий шубовсть у воду!»

"Дуже вразливий на тепло жіночого серця, особливо в сьогоднішніх зимних часах. Але шукає того тепла тільки у своєму родинному гнізді".

«Дикий син угорської пусти».

«Його скрипка – це було все, що воєнна доля йому лишила. Куля забрала йому очі. Його мати з болю вмерла, а його суджена скочила в ріку. Він дізнався про їх долю й від того часу онімів».

«Колись аранжував танці на балах».

"Хай згину, а людського тіла не буду їсти, й ніхто з вас не їстиме!"

«Я скакав так само, як він. А щоб дати ще більший доказ, яка в мене сила й бадьорість, хоча смертельна втома й жах мене мучили, я тремтячим, завмерлим голосом заспівав веселу народну пісню.»

"Дістав відпустку… приїхав до своєї дружини… до своїх дітей.

Через кілька днів… мій син… мале невинне ангелятко… щебече мені про все… що бачив…"

"Так думаєш? Самітна людина ніколи не може бути щаслива"

"Я не вірю, що люди є добрими і злими: вони є тільки нещасливі і щасливі.»

— Ні, ні... товариші... не кажіть їй так... перекажіть моїй матері... о, боже... що мені, бідному, їй переказати...?

"Привітайте її гарно від мене і... скажіть їй якесь... любе, добре слово від мене...І скажіть їй, товариші, що я вмер... у теплій хаті... на білій постелі..."