Ніна Бічуя «Шабля Славка Беркути»

Образ-персонаж розкривається упродовж твору, автор співчуває хлопцеві, адже він – напівсирота, якого виховувала бабуся, а потім вона померла, а батько-пияк, забравши до себе в місто,   не займався його вихованням.

Образ-персонаж розкривається упродовж твору, автор схвалює поведінку дівчинки.

Образ-персонаж розкривається упродовж твору, автор не схвалює його поведінку. Пишучи про нього, письменниця запитує: як же встановити різницю між добрим вихованням і лицемірством?

Образ-персонаж розкривається упродовж твору, автор схвалює його наполегливість,  волю до життя, вміння кидати виклик хворобі і перемагати її.

Звичайний, пересічний семикласник, худорлявий, підтягнутий, середнього зросту із спостережливим поглядом.

На перший погляд, «звичайний хлопчина», «модна куртка й начищені до блиску черевики», мав вигляд пещеного мамія.

«Світло-руса пелехата голова, і тоненький голос».  «Біле пасмо волосся над чорною бровою, зав’язану довкола шиї зелену хустину».

Хлопець мав «кучеряву густу чуприну», «нечупара»,  з «широким ротом», «в погляді синіх очей мовби аж колючки ховалися», «заболочений, у семилатному своєму пальтечку та з колючим поглядом спідлоба».

Цікавиться спелеологією, науковими відкриттями, любить читати, досліджувати; найкращий у львівській команді фехтувальник.

Захоплюється малюванням коней, не любить музику, бо нею змушують займатися батьки, не любить і не береже природу.

Через пиятику батька «…затискала його нехіть до власної домівки, книжок, повчань і настанов, кілька днів не з’являвся до школи». «У п’ятому класі залишився на другий рік». Курив цигарки, які лишав на столі батько.

Була «незвичайною дівчинкою. По-перше, знала англійську мову так само добре, як українську... По-друге, безліч разів виступала по телевізору в дитячих передачах, по-третє, знімалася в кіно. По-четверте, вчиться у балетній студії театру». Творча людина, захоплюється мистецтвом.

Його виховує вулиця. Потрапляє під негативний вплив. Він пробує зупинити Юлька, хоча й невдало, і це вказує, що вогник людяності ще жевріє у його серці. Любить  природу.

Дії і вчинки  заслуговують на повагу: вірна у дружбі, доброзичлива, намагається віднайти правду.

Дії і вчинки не заслуговують на повагу: брехливий, підлий; здатний на кримінальний вчинок; на непублічне визнання своєї провини.

Дії і вчинки заслуговують на повагу: у 8-річному віці переміг хворобу ніг, згодом став фехтувальником; допомагає батькам, співчуває мамі, виховує в собі почуття відповідальності, як у батька; дружить з Лілі; здатний на самопожертву (у 5 класі піддався на змаганнях Юлькові, щоб той став чемпіоном із шахів), любить природу.

Має як позитивні, так і негативні риси вдачі. Сусід Юлька, живе з ним в одному будинку. Напівсирота, погано навчався, пропускав заняття. Кілька років «сидів» у одному класі. Негативний вплив батька. Скрутне матеріальне становище. Він має самотнє, але добре серце.

Лідер класу. Має веселу, пустотливу й непосидющу вдачу.

Добросовісно навчається в школі, щирий товариш, відвертий і вірний у дружбі, поважає вчителів, вдячний син, батьки приділяють належну увагу його вихованню. Оточення впливає на героя позитивно.

Інтелектуал, відмінник, але з «темною» душею: робив одне, а думав зовсім інакше, мав «вибагливість у виборі знайомих», «добре вихований», але самотній, відмежований від інших, з однокласниками він говорить лише тому, що потрібно ж із кимось спілкуватися.

Віра в те, що старенька вчителька зуміє «вилікувати» його душу.

Товариськість, справедливість, чесність – риси, які потрібно мати кожному.

Спонукає замислитися над власними діями і вчинками. Автор наголошує на тому, що бути відмінником у навчанні, це ще не означає «бути Людиною».

Осмислення важливості моральних чеснот у житті людини, дружби та підтримки батьків. Чесність, лицарство, відвага, наполегливість, гідність, вірність, самоствердження, самореалізація – це ті риси, які слід мати кожному, щоб з честю носити звання Людина.