Неоромантизм

течія в модернізмі, що з’явилася набагато пізніше після занепаду класицизму як літературного напряму,

стильова течія на межі XIX—XX ст., яка характеризувалася документальною достовірністю, філософським заглибленням у дійсність і ліричною стихією.

стильова течія модернізму, що виникла на межі XIX—XX ст. , поєднуючи ідеал і дійсність шляхом застосування людської сили волі, завдяки потягу людини до здійснення неможливого.

одна із стильових течій модернізму, яка базувалася на розумінні мистецтва як посередника, що робить доступним життя лише на рівні інтуїції, натякаючи, використовуючи символи, а не відображаючи життя.

головна увага зосереджувалася на дослідженні внутрішнього світу людини, через який намагалися зазирнути у світ духовний

зовнішні події (також і соціальні) у творах відступають на задній план

герої переймаються тугою за високою досконалістю у всьому, характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за критеріями ідеалу, а не буднів

відтворення безперервного потоку життя, погляд на людину як на біологічну істоту

головне завдання — передати світ таким, яким його відчуває автор, відтворити мінливі відчуття та переживання

• Герої неоромантиків переймаються тугою за високою досконалістю в усьому, характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за критеріями ідеалу, а не буднів. • Головну увагу зосереджено на дослідженні внутрішнього світу людини, через який неоромантики намагалися зазирнути у світ духовний. •

Зовнішні події (також і соціальні) у творах неоромантиків відходять на зад ній план. • Неоромантики часто вдаються до умовних, фантастичних образів, ситуацій, сюжетів. • Відмова від типізації, натомість застосування символізму

Неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву, неповторну індивідуальність, що виокремлюється з маси, бореться — часом попри безнадійну ситуацію — зі злом, зашкарублістю, сірістю повсякдення.