Модульні питання по темі Особливості психічного розвитку дітей при дизонтогезах різних типів - Варіант 5

Діти з відносно високим розвитком наочного та понятійного мислення. За наочно-образним – на рівні норми, за понятійним відстають приблизно на 3 роки. Висока научуваність, активні та самостійні при вирішенні задач. Успішно засвоюють шкільну програму.

З середнім рівнем розвитку мислення. Відстають від норми за обома видами. В навчанні потребують постійної допомоги сурдопедагога.

З високим рівнем наочного та низьким – понятійного мислення. Зазнають труднощів у засвоєнні словесного мовлення, а також шкільної програми. Потребують інтенсифікації формування мовлення.

З відносно високим рівнем понятійного мислення при низькому – наочно-образного. Як правило, це є результатом інтенсивного навчання словесному мовленню при недостатній увазі до практичної діяльності.

Становлення особистості дитини зв'язано з формуванням емоційно-вольової сфери. Емоційний розвиток дітей з порушеннями слуху підкоряється основним закономірностям розвитку емоцій і почуттів дітей

Незважаючи на те, що в нечуючих дошкільників спостерігаються ті ж емоційні прояви, що й у їхніх однолітків, що чують, по загальній кількості емоційних станів, що виражаються, нечуючі діти поступаються чуючим.

Основні напрямки в розвитку емоційної сфери в дитини з порушеним слухом ті ж, що й у чуючої: вона також народжується з готовим механізмом оцінки значимості зовнішніх впливів, явищ і ситуацій з точки зору їх впливу на  життєдіяльність - з емоційним тоном відчуттів. Прагнення до емоційного контакту у дітей з порушеннями слуху сформоване добре.

Утруднення засвоєння соціального досвіду.

Недоступність або обмеженість сприйняття виразного боку усного мовлення, музики, інших емоційно забарвлених звуків.

Недостатнє усвідомлення власних і чужих емоційних станів, їх спрощення.

Більш пізнє залучення до читання художніх творів – уповільнення формування співпереживання.

Уважність до виразної сторони емоцій, активне використання міміки, жестів у спілкуванні.

гнів, страх, боязкість, тривога; 

порушення поведінки: негативізм, агресивність, жорстокість у відношенні до однолітків; 

вестибулярні розлади: запаморочення голови, порушення рівноваги; 

моторні розлади: гіперактивність, психомоторне збудження, нервові тики; 

Характер відношення дитини до сенсорного дефекту;

Взаємовідносини з матір'ю, іншими членами родини;

Ставлення сім'ї, оточуючих до дефекту дитини;

Характер спілкування дитини із колективом у спеціальному закладі;

Залучення дитини до мікросоціуму нечуючих;

Виявленням у дитини супроводжуючих розладів та їх рання корекція та лікування.