Модульні питання по темі Особливості психічного розвитку дітей при дизонтогезах різних типів - Варіант 4

Рівень сенсорного розвитку нечуючих і слабочуючих дітей зазнає суттєвих змін в процесі навчання. Можливості засвоєння сенсорного досвіду збільшуються по мірі оволодіння мовленням. Розвиток сприйняття опосередковується засвоєнням слів, фіксуючих сенсорні еталони, що сприяє закріпленню більш чітких, диференційованих уявлень про предмети.

В психічному розвитку дітей з порушеннями слуху важливу компенсаторну роль відіграє образне мислення, яке протягом тривалого періоду є ведучою формою розумової діяльності учнів цієї категорії. 

 Наочно-образне відображення дійсності накладає відбиток на значення слів, що засвоюються. Наприклад, словом “зима” слабочуючі позначають такі поняття, як “холодно”, “сніг”, “сніговик” 

В дошкільному віці в дітей з порушеннями слуху відзначаються труднощі формування уявлень: нечіткість, розпливчастість еталонних уявлень, не закріплених у слові. 

Становлення цілісного образу предметів відбувається уповільнено, це проявляється при виконанні дітьми завдань на складання розрізних картинок, карток лото

Особливості сенсорного розвитку виявляються також в утрудненні виділення властивостей і відношень предметів, в інших видах діяльності.

У дітей з порушеннями слуху підвищене навантаження під час сприйняття на зір вимагає більш глибокого зосередження, стійкої уваги. Внаслідок напруження діти швидше втомлюються.

Характерні труднощі переключення уваги, потрібно більше часу на входження в роботу. Це веде до зниження швидкості виконання завдань та зростання кількості помилок.

Продуктивність уваги залежить від образної виразності матеріалу (так, коректурні проби з фігурними таблицями дають кращі результати, ніж з буквеними).

Мимовільне запам’ятовування гірше, ніж в нормі, менш продуктивне і точне.

Образи предметів у пам’яті залежать від яскравості, контрастності ознак; краще запам’ятовуються яскраві об’єкти, ніж малопомітні, не залежно від значимості.

Особливо відстає словесна пам’ять. Часто допускають заміни слів:

А) за звучанням (угол – уголь, дрожит – держит)

Б) за значенням (крыло – голубь, кисть – краска).

Відтворюючи фразу, можуть втратити слово і не прагнуть зробити речення без нього зрозумілим.

Організація пам’яті менш системна, ніж в нормі. Рідше користуються прийомами осмисленого запам’ятовування.

Найбільше відставання в розвитку пам’яті фіксується у дошкільників і молодших школярів, потім воно зменшується.

Сутність уяви – перетворення уявлень, створення нових образів на основі наявних.

Образи пам’яті нечуючих дітей досить яскраві та живі, але значною мірою прив’язані до конкретних ситуацій. 

Образи, які виникають під час читання художніх творів часто не відповідають описам, особливо це стосується описів просторових відношень. Творчій уяві властива недостатня гнучкість .

Відставання в розвитку аналізу та синтезу в дітей з порушеннями слуху обумовлене тим, що їх життєвий досвід більш одноманітний, вміння виділяти як загальні, так і специфічні ознаки предметів формується пізніше. Такі діти довго використовують загальні терміни, а не спеціальні позначення, отже, аналіз залишається менш деталізованим. Недоліки розвитку аналізу негативно відбиваються на синтезі – він довго залишається менш послідовним і систематичним.

І.М.Соловйов відзначив наступні особливості розвитку порівняння у нечуючих дітей: відхід від порівняння двох об’єктів до аналізу одного з них, тобто спрощення завдання; труднощі при виявленні подібності об’єктів, оскільки визначення подібності потребує опосередкованого аналізу об’єктів, а їх відмінності можуть сприйматися безпосередньо.

Класифікація за простими ознаками більш успішна, ніж за категоріями, особливі утруднення викликають вищі рівні узагальнення.

Абстрагування утруднене, навіть на рівні ігрового використання предметів-замісників (важко переосмислити значення).

Проблема розвитку наочного мислення у нечуючих і слабочуючих дітей неодноразово привертала увагу дослідників. Теоретичний інтерес пояснюється тим, що ця область є класичною для вивчення значення мовлення в розвитку мислення. В результаті було виявлено, що наочне мислення у дітей з порушеннями слуху розвивається з суттєвими відхиленнями від норми, відстає або видозмінюється внаслідок відставання або недорозвитку мовлення.

Затримка формування предметної та ігрової діяльності, недостатній досвід використання різноманітних допоміжних предметів і знарядь, відсутність або недорозвиток мовлення і словесного спілкування відбиваються на розвитку наочного мислення в дітей з порушеннями слуху. Розвиток наочно-дійового мислення відбувається у дітей з порушеннями слуху з певними кількісними і якісними відмінностями від його становлення в чуючих дітей. 

у віці трьох-чотирьох років дітям з порушеннями слуху властиві більш прості способи виконання завдань: дії із застосуванням сили, багаторазові спроби, коли увага фіксується переважно на меті, а не на засобах її досягнення. Ці способи спостерігаються і в чуючих дітей, але в них вони мають обміркований характер, нерезультативні засоби дій відкидаються, що свідчить про аналіз ситуації.