Модульні питання по темі Особливості психічного розвитку дітей при дизонтогезах різних типів - Варіант 3

Аномалії розвитку можуть бути викликані органічним ушкодженням (наявна патологія) або функціональними розладами (підвищена збудливість або гальмування, некоординованість діяльності окремих функціональних систем).

У формуванні тих чи інших морфофункціональних відхилень певну роль відіграють спадковість і вплив середовища. Відповідно, аномалії розвитку можуть бути розподілені на спадкові, зі спадковою схильністю та неспадкові.

Відомо, що майже кожний більш або менш тривалий патологічний вплив на незрілий організм може привести до порушень психічного розвитку. Прояви цього будуть різними в залежності від етіології, локалізації, ступеня поширеності та сили ураження, часу його виникнення і тривалості впливу, а також соціальних умов, в яких опинилась хвора дитина. В результаті формується певна структура психічного дизонтогенезу (аномального розвитку).

Під структурою аномального розвитку розуміють особливості співвідношення окремих сторін психофізичного розвитку, обумовлені специфікою дефекту. Ядром аномального розвитку виступає первинний дефект – порушення, обумовлені певним біологічним фактором. На його основі розвиваються вторинні порушення (відхилення, що виникають під впливом первинного дефекту в ході подальшого аномального розвитку).

• специфічний (частковий) – дефіцитарність окремих функцій гнозису, праксису, мовлення;

• загальний – порушення регуляторних систем, а саме: підкіркових – зниження рівня неспання, психічної активності, патологія потягів, елементарні емоційні розлади; кіркових – дефекти інтелектуальної діяльності (недостатність цілеспрямованості, програмування, контролю), порушення більш складних, суто людських емоційних утворень.

Виходячи зі стану сформованості певної функції на момент ураження, в подальшому вона може зазнавати або недорозвитку, або ушкодження.

Чим раніше відбулось ураження нервової системи, тим більш ймовірне явище недорозвитку. Чим пізніше – тим більш характерні явища пошкодження з розпадом структури психічної функції

Часовий фактор проявляється також в залежності особливостей аномального розвитку окремих функцій від тривалості їх розвитку в нормальному онтогенезі (підкіркові функції, які дозрівають швидше, пошкоджуються, кіркові – тимчасово затримуються в розвитку або зазнають стійкого недорозвитку).

• функцій, що безпосередньо пов’язані з пошкодженою (специфічний недорозвиток) – порушення розвитку мовлення при вадах слуху;

• функцій, які під час дії пошкоджуючого фактора знаходяться в сензитивному періоді – в дошкільному віці: довільна моторика (недорозвиток регуляції довільних дій з явищами рухової розгальмованості) та мовлення (затримка мовленнєвого розвитку);

складних психічних процесів, опосередкованих великою кількістю міжцентральних взаємодій – явища затримки психічного розвитку можуть спостерігатися в структурі дефекту при вадах мовлення, зору, слуху, рухової та емоційної сфери

В нормі – наступні типи: явища тимчасової незалежності (розвиток мислення та мовлення до 2 років); асоціативні зв’язки (об’єднання різномодальних вражень); ієрархічні (виділення ведучих, регуляторних, і фонових, технічних, рівнів). Розвиток окремих систем відбувається за законом гетерохронії, що є механізмом формування нових координацій.

При наявності дефекту тимчасова незалежність може перетворюватись на ізоляцію. Для ізольованої функції характерна стереотипність, зацикленість. Ізольованою може виявитись не тільки пошкоджена, а й збережена функція. Приклади: ритмічні погойдування глибоко розумово відсталих; добра механічна пам’ять, розвинене мовлення при гідроцефалічній олігофренії – реальне використання цих здібностей дуже обмежено внаслідок порушення мислення.

Асоціативні зв’язки в умовах органічної недостатності нервової системи характеризуються підвищеною інертністю, можлива їх патологічна фіксація, яка утруднює їх ускладнення, перехід до ієрархічних зв’язків.

• ретардація – незавершеність окремих періодів розвитку, відсутність інволюції більш ранніх форм; найбільш характерна для олігофренії та ЗПР. Так, у дітей з недорозвитком мовлення може довго зберігатися автономне мовлення, яке не змінюється на звичайне, а розвивається за рахунок накопичення нових автономних слів;

• патологічна акселерація – прискорений розвиток окремих функцій: раннє (до 1 року) та ізольоване мовлення при РДА, передчасне статеве дозрівання;

• сполучення патологічної акселерації та ретардації: при РДА – ранній розвиток мовлення при вираженому недорозвитку моторної та сенсорної сфери.